На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
🔍 Загляните за кулисы "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
📚 Читайте "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вона, мовляв, була його невiльницею, в невiльному станi у нього мешкала, мов рiч, яку Юрко мiг продати так само, як рибу зi свого ставу, як збiжжя iз заораного поля…
З усiею рiшучiстю й упертiстю твердив шляхтич Юрко з Мальчиць, що прекрасна Дзеган, донька львiвського вiрменина Григора Чорного, вiд митi шлюбу стала його законною дружиною, була нею завжди i е нею й досi…
«Дружина чи невiльниця?» – ось питання, яке мав розв'язати мiський суд мiста Львова 9 квiтня 1449 року.
Бiла Дзеган була бiлою настiльки, що всi звали ii по-русько-му Бiлкою. І саме пiд таким iменням значиться вона у судових актах. Визнання за нею привiлеiв законноi дружини розглядалося за обставин, якi геть виключали будь-який сентимент. Зрештою, тодi пiд час судових розправ нiхто не мав звички вдаватися до поетичних метафор, а середина XV сторiччя знов-таки не була у львiвськiй землi добою iдилiчного романтизму, коли могло йтися про пута Гiменея чи про золотi ланцюги кохання.
І якщо тодi, 1449 року, на судi впало з вуст Бiлки слово «неволя», «невiльний стан», то його варто сприймати у всiй дикiй буквальностi варварського звичаю, який за тих часiв iще трактував людину як такий же предмет торгу, що й будь-який iнший товар. Адже за тих самих часiв i перед тим самим львiвським судом Станiслав зi Щепежова присягав, що не продавав жидовi вiльноi жiнки, а всього-на-всього ii… заставив.
Нам невiдомо, якi були домашнi стосунки мiж Юрком i Бiлкою, важко й збагнути суть судовоi суперечки мiж цим сумнiвним подружжям. Досить i того, що з юридичного боку Бiлцi було, знати, куди вигiднiше виступати в ролi невiльницi, тодi як Юрковi розходилося в тому, щоби суд визнав ii за законну дружину.










