На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Софія» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Софія

Автор
Дата выхода
28 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Софія" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Софія" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Олесь Ульяненко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Олесь Ульяненко (справжнє ім’я Олександр Ульянов; 1962—2010) – найрадикальніший і найжорсткіший, скандальний і непередбачуваний український письменник, автор понад 20 творів. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки: «Сталінка. Дофін Сатани», «Жінка його мрії», «Квіти Содому», трилогія «Ангели помсти», «Вогненне око», «Серафима», «Знак Саваофа», «Син тіні», «Перли і свині».
Біографія Олеся Ульяненка читається як карколомний пригодницький детектив: бурхлива хорольська юність, навчання в медучилищі, втеча з дому, мандри на Далекий Схід, морехідка, служба в Афганістані, участь у боротьбі за незалежність України, бездомне й голодне поневіряння в Києві, здобуття єдиної за всю історію Малої Державної премії ім. Т. Шевченка (роман «Сталінка»), анафема від православної церкви Московського патріархату (роман «Знак Саваофа»), тавро першого офіційного письменника-порнографа (роман «Жінка його мрії») і, врешті, смерть за не зовсім з’ясованих обставин… Олесь, як ніхто інший, знав, що таке темний бік життя, і саме цій темі присвячені його твори.
«Софія» (2008) – останній із циклу романів про злочинниць. Письменницький світ Ульяненка обертається навколо гарних та розбещених жінок з активною життєвою позицією, жінок-діячів. Ці жінки прагнуть досягти успіху за будь-яку ціну, але в їхні розрахунки зовсім не входить Бог, жорна якого мелють помалу, зате певно… Героїня роману Софія – ще фактично дитина. Вона вбиває, аби самоствердитися…
В основу сюжету покладено реальні події. Повна публікація роману відбувається вперше.
📚 Читайте "Софія" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Софія", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Дивлячись зовсiм тупо на першого, iз закинутою назад головою iз зализаною у стилi шiстдесятих зачiскою, з темною i ще теплою калюжею кровi мiж широко розставленими ногами i нiжками стiльця, розпачливо, швидше вiд спраги i похмiлля, спеки i ще якихось зверхнiх надокучливих обов’язкiв, Лукаш прокручував у головi: аби тiльки сьогоднi не спiзнитися на виставу, купити квитки, а сину – клятущий ноутбук.
Зовсiм несподiвано пролетiла зеленою мухою думка, вiд якоi у Лукаша перевернуло всi нутрощi. Вiн уп’явся поглядом у щось таке, вiд чого не мiг вiдiрватися, але видавалося, що оте, котре вiн бачив, нiколи, вiд самого народження, вiд самого створення не мало форми.
Узагалi-то Лукаш часто згадував. Сентиментальний вiд натури, вiн тiльки те й робив, що згадував – день, рiк, тиждень, лишаючи у своiй пам’ятi дивовижнi порухи i дивовижний свiт щемкостi, болю i радощiв. Нiхто б його не запiдозрив у садомазохiзмi, садизмi i ще чомусь. Тим паче, що сам Лукаш уважав за потрiбне триматися того, що його втiшить, якщо, звiсно, це не заважае життю навколишнього. Але зараз вiн вийшов прямо пiд сине небо i пiшов, слухаючи, як шурхотять сосни у самих верхiвках, у самому небi, де чистота дня – i нiчого бiльше.
Їi давно не було. Зовсiм не було.








