Лист незнайомої (збірник)

Отже, його батько також був замiшаний у цiй пекучiй таемницi. Здаеться, у тата була якась потаемна влада над цими двома, бо вже саме згадування його iменi лякало iх i примушувало знiтитися. Цього разу вони знову нiчого йому не сказали. Вони склали зброю. Мати пiшла вперед, барон за нею. А позаду всiх iшов Едгар, але не понуро, нiби слуга, а твердо, суворо i невблаганно, нiби вартовий. Вiн подзвонював невидимим ланцюгом, яким зв’язав iх обох i з якого iм тепер було не вирватися. Ненависть змiцнила його дитячу силу, i вiн, невтаемничений, був тепер могутнiшим за них обох, якi володiли таемницею.

Брехуни

Але час не стояв на мiсцi. У барона залишалося всього кiлька днiв, i треба було використати iх. Протистояти розлюченiй дитинi було марно, це вiдчували вони обое, тому вирiшили вдатися до останнього, зовсiм негiдного засобу хоча б на якийсь час уникнути його тиранii: до втечi.

– Вiднеси цi листи на пошту i вiдправ рекомендованими, – звелiла мати Едгаровi.

Вони удвох стояли у вестибюлi, а барон надворi розмовляв iз фiрманом.

Едгар iз недовiрою взяв два листи. Вiн помiтив, що перед тим слуга виконував якесь доручення матерi. Вони знову змовилися проти нього?

Вiн повагався.

– Де ти чекатимеш мене?

– Тут.

– Справдi?

– Так.

– Але не йди нiкуди! Стiй i чекай тут на мене, поки я не повернуся, добре? – Вiн розмовляв iз матiр’ю майже суворо, вiддавав iй накази, бо вiдчував свою перевагу.

Багато що помiнялося за цих два днi.

І вiн пiшов iз листами до виходу. У дверях зiткнувся з бароном i заговорив з ним уперше за цi два днi:

– Я тiльки збiгаю на пошту, вiднесу цi два листи, мама зачекае. Будь ласка, не iдьте нiкуди без мене.

Барон поспiхом протиснувся повз нього досередини.

– Добре, добре, ми зачекаемо.

Едгар помчав на пошту. Там була черга. Якийсь дядько застряг бiля вiконечка i ставив десятки нудних запитань. Але нарештi завдання було виконано i можна було бiгти назад, до готелю.

Вiн нетямився вiд лютi й ледь стримався, щоб не пiдняти каменюку i не шпурнути iм услiд. Отже, вони таки втекли вiд нього, але ж за допомогою якоi пiдлоi i нахабноi брехнi! Те, що його мати може брехати, вiн знав вiдучора. Але те, що вона може так нахабно i вiдверто порушити щойно дану обiцянку, примусило його втратити останню довiру до неi.