Санаторійна зона

І передусiм у його душi, оскiльки зло, заподiяне ним заради торжества «азiатського ренесансу», – розстрiли, насильства, «вбивство Бога», – почало свою руйнiвну мiсiю iз душi анарха, знищуючи його власнi життедiяльнi сили.

Символiчного значення набувае сама санаторiйна зона – цей замкнено-вiдкритий простiр, ця «незамкнена тюрма», яка породжуе аналогiю iз СРСР як суцiльним закрито-вiдкритим гулагiвським табором, де iснують i «вiльнi» в’язнi, i ув’язненi в’язнi.

У «санаторiйнiй зонi», як у театрi абсурду або театрi марiонеток, кожен герой мае свою, визначену автором-режисером роль. Письменник, по сутi, здiйснюе своерiдне iдейно-свiтоглядне розчленування авторського «я» на ряд образiв-проекцiй, якi вiддзеркалюють персонiфiкованi соцiальнi типи. Анарх – переможець-революцiонер, який намагаеться осмислити причини i наслiдки перемоги-поразки; Хлоня – юний творець патетичних новел, iдеали якого поруйнував «невидимий ворог»; Карно – «караюча десниця» переможноi революцii; Катря – наiвне сковородинiвське поривання осмислити фiлософiю життя; «хвора» – «муравель революцii», ii дисциплiнований солдат, який прагне вiдтворити у спогадах справжнiй «запах епохи»; Майя – «тайна чекiстка», iдейно екзальтований демагог, готова вислiдити, донести, революцiйною фразою розiп’ясти ближнього на полiтичному хрестi; Клавдiя – переконаний будiвничий соцiалiзму; Унiкум – пристосуванець-обиватель.

Ідейно-свiтоглядне «завантаження» своiх персонажiв Микола Хвильовий здiйснюе передусiм заради оприлюднення образного «унаочнення» власних думок, сумнiвiв, переживань i сподiвань. Письменник повсякчасно викликае читача на iдейний диспут, на дискусiю, що особливо яскраво вiдкрилося в першiй частинi роману «Вальдшнепи». Як вiдомо, цей роман був написаний влiтку 1926 року в селищi нiмецьких колонiстiв пiд Херсоном i опублiкований у п’ятому номерi журналу «ВАПЛІТЕ» за 1927 рiк.

Друга частина «Вальдшнепiв» з’явилася на сторiнках шостоi книги «ВАПЛІТЕ» за 1927 рiк, але весь тираж цього номера був конфiскований i знищений.

У романi «Вальдшнепи» «оживае» той садистський «главковерх чорного трибуналу комуни», «нiкчема…, яка вiддалась – на волю хижоi стихii», пiд прiзвищем Карамазов.