Портрет Доріана Ґрея

Вони вийшли на вулицю i рушили вздовж непривiтного Юстон-роду. На небi хмарки, гнанi вiтром, час вiд часу застували сонце. Перехожi здивовано позирали на понурого вайлуватого парубiйка у грубому, недоладно зшитому вбраннi, що йшов у товариствi такоi гожоi та вишуканоi дiвчини. Вiн скидався на простого садiвника з трояндою в руках.

Подеколи, перехоплюючи допитливий чий погляд, Джiм хмурнiв. Вiн аж нетямивсь, коли його роздивлялися, – до генiiв це почуття приходить лише на схилi вiку, але людей пересiчних воно нiколи не полишае.

Сiбiл, однак, зовсiм не зауважувала, яке враження вона справляе. В ii смiховi трiпотiла радiсть кохання. Вона думала про свого Чарiвного Принца, i щоб вiльно вiддаватись плиновi цих думок, говорила не про нього, а про корабель, на якому Джiм мае вiдплисти, про золото, що вiн, безперечно, знайде в Австралii, про багату дiвчину-красуню, що вiн вирятуе з рук лихих утiкачiв-каторжникiв у червоних сорочках. Бо вiн же не буде абияким собi матросом, чи навiть помiчником капiтана, або ще кимось таким, як вiн собi гадае. О нi! Моряцьке життя таке жахливе! Подумати лишень: тебе замкнено на цьому гидкому суднi, рипучi горбастi хвилi перехлюпують через борти, а лютий вiтер пригинае щогли i роздирае вiтрила на довгi посмути, що аж завивають пiд вiтром! Нi, вiн у Мельбурнi чемненько розпрощаеться з капiтаном, зiйде на берег i вiдразу подасться до золотих копалень. Не мине й тижня, як вiн знайде великий самородок щирого золота, найбiльший з усiх на свiтi, i у фургонi, пiд вартою шести кiнних полiсменiв, приставить його до узбережжя. На них тричi нападатимуть грабiжники з диких нетрищ, але щоразу iх ущент розбиватимуть. Або нi, вiн зовсiм не пiде на золотi копальнi. То страшнi мiсця – там суцiль пиятика, стрiлянина, лайка! Краще вiн осяде на землi, стане розводити овець… І ось одного вечора, повертаючись верхи додому, вiн перестрiне розбiйника на чорному конi, з прегарною й багатою дiвчиною-поло-нянкою, i поженеться за ним, i вирятуе ii. Звичайно, вона закохаеться в нього, а вiн у неi, i вони поберуться, i вернуться до Лондона, i оселяться тут у пишному будинку. Авжеж, у Джiма будуть захопливi пригоди! Тiльки вiн повинен бути добрий, не дратуватись, не тринькати грошей. Вона лиш на рiк старша за нього, але куди бiльше знае про життя!.. Зрозумiла рiч, вiн повинен також писати iй з кожною поштою i щовечора молитись перед сном. Бог дуже добрий, вiн берегтиме його.