Насолода

Їi фантазii й витонченi уявлення поширювалися на всi столи римського нобiлiтету. Саме тоi зими вона запровадила моду розвiшувати низку квiтiв угорi вiд одного канделябра до iншого. А також звичай ставити посеред рiзних келихiв i чарок перед кожним гостем у переливчастiй вазi молочного кольору з Мурано[76 - Мурано – острiв у Венецiйськiй лагунi на пiвнiчний схiд вiд Венецii, славетний вiд часiв Середньовiччя своiми вишуканими виробами (зокрема прикрасами) з кольорового скла, а також традицiею мережив.] одну-однiсiньку орхiдею.

– Дивовижна квiтка, – сказала донна Елена Мутi, взявши в руки скляну вазу й зблизька роздивляючись химерну орхiдею кривавого кольору.

Вона мала голос iз такими багатими вiдтiнками, що навiть найвульгарнiшi слова та найзвичайнiсiнькi фрази набували в ii устах якогось прихованого значення, якогось таемничого акценту i якоiсь новоi грацii. У схожий спосiб фригiйський цар видобував золото з речей, до яких торкався руками.

– У ваших руках ця квiтка справдi стае символiчною, – промовив Андреа, дивлячись на даму, яка в цiй позi була гiдна найвищого захвату.

Дама була вдягнена в сукню небесно-голубого кольору, досить блiдого, поцяткованого срiблом, яке блищало пiд старовинним мереживом з Мурано, важко збагненного тону: бiлим з ледь помiтним жовтуватим вiдтiнком. Квiтка, майже неприродна, наче народжена з чаклунства, погойдувалася на своему стеблi, вийнята з крихкоi ламкоi вази, що ii якийсь майстер виготовив, дмухнувши на розплавлений самоцвiт.

– Але я вiддаю перевагу трояндам, – сказала Елена, ставлячи орхiдею у вазу вiдстороненим рухом, який контрастував iз ii попередньою зацiкавленiстю.

Пiсля цього вона включилася в загальну розмову. Донна Франческа розповiдала про останнiй прийом у посольствi Австрii.

– Ти там бачила панi де Каен? – запитала Елена. – Вона була в сукнi з жовтого тюлю, а на нiй не знаю скiльки колiбрi з рубiновими очима. Така собi прегарна клiтка з птахами, що там танцювала… А ледi Улес ти бачила? На нiй була сукня з бiлого тарлатану,[77 - Тарлатан – легка прозора бавовна, iмпортована з Індii, з якоi в ХІХ ст.

І пiсля невеличкого плiткування вона засмiялася веселим смiхом, аж затремтiло ii пiдборiддя та нiздрi.

Слухаючи цю незрозумiлу йому балаканину, Андреа вагався.