На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Замогильні записки» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Замогильні записки

Дата выхода
15 декабря 2015
🔍 Загляните за кулисы "Замогильні записки" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Замогильні записки" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франсуа Рене де Шатобріан) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Франсуа Рене де Шатобріан (1768–1848) – відомий французький письменник, «батько романтизму», державний діяч, що виступав проти Наполеона, давав поради Людовіку XVIII, відмовлявся від співпраці з іншим французьким королем – Луї-Філіпом (незважаючи на настійливі прохання) і виконував таємні доручення матері вигнаного спадкоємця престолу – герцогині Беррійської.
«Замогильні записки», які Шатобріан дозволив опублікувати лише після своєї смерті, – за жанром звичайна автобіографія, та водночас це грандіозна історична хроніка, в якій ідеться про один з найбурхливіших періодів в історії Франції (Революція, Імперія, Реставрація, Сто днів, друга Реставрація, Липнева монархія), змальовано портрети Мірабо і Лафаєта, Талейрана і Наполеона, описано Ніагарський водоспад і швейцарські Альпи, Лондон 1794-го, Рим 1829-го і Париж 1830 року…
📚 Читайте "Замогильні записки" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Замогильні записки", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Йому не вдавалося з блиском виголосити промову, що належала зовсiм не йому; вiн прикрашав ii своiми, навмання вибраними словами, i тим виказував себе. Вiн черпав енергiю зi своiх порокiв; пороки цi походили не вiд бездушностi, вони розкривали глибокi, палкi, бурхливi пристрастi. Цинiзм звичаiв знищуе моральне почуття i повертае суспiльство до свого роду варварства; варвари вiд цивiлiзацii, такi ж руйнiвники, як i готи, вiдрiзняються вiд них тим, що зовсiм не здатнi до творення: готи були велетнями, дiтьми дикоi природи; сучаснi варвари – жахливi виродки, створiння природи розбещеноi.
Я двiчi зустрiчав Мiрабо на званих обiдах, першого разу у племiнницi Вольтера маркiзи де Вiллет, другого разу в Пале-Руаялi, коли там приймали депутатiв опозицii, з якими познайомив мене Шапелье: Шапелье пiшов на ешафот в одному вiзку з моiм братом i паном де Мальзербом.
Мiрабо був охочий до балачок; особливо багато говорив вiн про себе. Цей син левiв, сам лев з головою химери, ця людина, що довiряла тiльки фактам, був у своiх словах i фантазiях i сам як роман, сама поезiя, саме натхнення; у ньому був помiтний коханець Софi, пiднесений у почуттях i здатний до самопожертви.
Мiрабо зачарував мене розповiдями про кохання, прагненням до самотностi, про яку вiн раз у раз говорив, марно сперечаючись. Вiн пробуджував у менi спiвчуття ще однiею рисою: у нього, як i в мене, був суворий батько, який, як i мiй, свято вiрив у необмеженiсть батькiвськоi влади.
Високий гiсть надто докладно говорив про зовнiшню полiтику i майже нiчого не сказав про внутрiшню, хоча цiкавила його саме вона; але вiн кинув кiлька сповнених глибокого презирства слiв про людей, що вважають себе вищими за iнших через байдужiсть, яку вони виявляють до нещасть i злочинiв. Мiрабо народився великодушним, вiн любив друзiв, легко прощав кривди. Незважаючи на свою аморальнiсть, вiн не змiг пiти проти совiстi; вiн був розпусний лише у приватному життi, його прямий i мiцний розум не проголошував убивство вершиною духовностi; вiн нiтрохи не захоплювався рiзаниною та побоiщами.
Але занадто скромним Мiрабо не був; вiн був пихатий понад усяку мiру: хоча вiн i записався в торговцi сукном, аби стати депутатом вiд третього стану (бо поважне дворянство у своiй безрозсудностi знехтувало його), вiн був зачарований своiм походженням; батько називав його «диким птахом, що звив гнiздо мiж чотирьох вежок».





