Львiвська гастроль Джимі Хендрікса

Зупинилася бiля цiеi ж третьоi лавки, тiльки заiхала на траву. Публiка, що зiбралась, об'еднана зовнiшнiм неблагополуччям, вишикувалася в чергу. Бiля машини з'явились i пристойно одягненi люди – дiвчата й жiнки. Вони обiйшли чергу, що вже налiчувала осiб двадцять п'ять. Зупинилися, пояснили щось тим, що стояли. Заднi подвiйнi дверцi машини вiдчинились, i чергою пробiгла хвиля пожвавлення.

Алiк iз цiкавiстю продовжував спостерiгати за тим, що вiдбуваеться. Вiн навiть забув про те, що хвилину тому вже хотiв пiдвестися й пiти в яку-небудь забiгайлiвку перекусити.

Вiн дивився на чергу, на обличчя людей, не помiчаючи, що симпатична кругловида панi, одягнена в джинси та в коротку синю дуту курточку, уважно дивиться на нього. У неi на грудях висiв на ремiнцi фотоапарат iз великим об'ективом. Вiдвернувшись од Алiка, вона кiлька разiв сфотографувала чергу та дiвчат, якi, стоячи бiля вiдчиненого багажника машини, наливали в одноразовi пластиковi миски гарячий суп iз бiдона-термоса. Третя дiвчина видавала тим, що отримали суп, одноразовi ложки та чорний хлiб.

Алiк, затримавши погляд на машинi та людях, що зiбралися бiля неi, замислився про людськi цiнностi, про простi й важливi речi. Про любов i тепло, про цвiтiння дерев, про м'яку траву, про метеликiв i дiтей.

– Даремно ви соромитеся пiдiйти! – пролунав над його головою сильний жiночий голос. – Адже з кожним може статися!

Вiн пiдвiв голову i побачив перед собою симпатичну кругловиду жiнку з фотоапаратом у руках, вона тримала одноразову миску з гарячим супом.

Алiк i не помiтив, як миска опинилась у нього на колiнах, а в руках тепер вiн тримав хлiб i ложку.

– Смачного! – Жiнка сiла поруч, не зводячи з нього добрих зелених очей. – Ви, напевно, вперше сюди прийшли…

Вiд несподiваноi появи цiеi жiнки в Алiка пропали слова. Вiн тiльки заперечно хитнув головою, теж не зводячи з неi очей.

– Ви iжте, iжте! Суп гороховий, не з концентрату! На копчених ребрах. Смачно, – говорила вона, i голос ii ставав м'якший i задумливiший, наче вона ось-ось замовкне й сама порине в якi-небудь роздуми та спогади.

Погляд жiнки раптом став суворим, як у виховательки в дитячому садку, i Алiк, розумiючи, чого вiд нього хочуть, став з апетитом поглинати гарячий суп.

На обличчя зеленоокоi жiнки з кучерявим коротким волоссям повернулась усмiшка. Вона спокiйно, краем ока спостерiгала за iдцем, устигаючи думати i про щось свое.