Камінний хрест (збірник)

В людий свето, а в нас, як би тiло ще на лавi лежело, так плачемо. Ще того свет-вечора вони нам вечерю лагодили.

– Я, сирiтки, вiб’ю поклони за вашу маму.

Дiвчина, плачучи, вийшла, а баба продувала порох iз печi та цiлувала землю i поклони била.

Дуже богато мисочок люди поназносили.

Вечiр ловив за очi, i баби вже не було видко, лише ii молитви розходилися з печi по хатi.

Галуззя грушки шморгало у вiкна, а шибки зделенько-тiли.

– Колiдуй менi, грушечко, колiдуй, бо нiхто менi цего вечора не заколiдуе, такого великого вечора, лиш ти бабi колiдуеш.

В руках держала плящину з горiвкою.

– Я буду горiвочку попивати, а ти менi файну коледочку колiдуй та й мому синовi, бо своi мами не скидаеси.

Пила.

– Якби не вiн, та й би нi аж на веснi найшли, якби сопуха з печi аж на дорогу вдарила.

Пила.

– Адi, оцеi, грушечко, жiноцькоi, що каже:

Нова радiсть стала, яка не бувала:

Над вертепом звiзда ясна свiту засiяла…

Дрантивим голосом цiлу коляду вiдколядувала.

– Тепер увесь мир, увесь рiд колiдуе i веселитьси, а я собi з грушечков, ми обi собi. А оцеi, грушечко, стародавньоi мому Митровi:

Вiнчую тебе щестем, здоров’ем, повiй,

Повiяв вiтер, похилив явiр стихенька.

Верещала, як би з неi хто паси дер.

– Оцеi мiй старий любив колiдувати. Видиш, старий, а я собi без тебе п’ю, та гуляю, та й колiдую. Твоя грушечка зо мнов колiдуе. Ой, я вже з тобов нi, ой, нi! Я не твоя вже газдиня…

Пила.

– Ой, не твоя! Я собi без тебе раду дала, я собi торби пошила та й межи люди пiшла.

Як-ем з тобов за твiй порiг переступила, та й я вже не твоя газдиня, нема рихту.

Пила.

– Але як-сми вiшла, Мiхайлику, перший раз з торбов на дорогу та й чула-м, що-с у гробi перевернувси, а менi вiд сонечка светого сором стало, та й вернула-м си до хати. Молитви старецькi говорила-сми у твоi хатi. Отаку-с газдиню лишив пiслi себе.

Пила.

– А тепер мене, чоловiче, пси з усiх селiв знають, а я iх твоев паличков вiдгоню.

Але-м тим жебраним хлiбом сина згодувала. Вiн мамi iстки внесе, вiн сорочечку мамi на плечi натегне, вiн мами не скидаеси. За него, старий, усi грiхи маеш мати прощенi, за него одного. Бо за твою газдиню ти ласки в Бога не доступиш.

Напилася.

– Але-м, старий, п’яна, але-м помийнице! Коби-с нi тепер уздрiв, та й душа би ти си врадувала. Але би-с парив, але би-с бив! Лиш за кiски та голову межи колiна – та й в’ези надвое.