Книга Джунглів (збірник)

– О Акело, i ти, Вiльний Народе, – замуркотiла вона, – я не маю жодних прав на вашiй нарадi, але в Законi Джунглiв сказано, що коли зайде суперечка за когось iз дитинчат, то життя цього дитинчати можна викупити. І в Законi не сказано, кому можна i кому не можна платити викуп. Адже так?

– Справдi так! – завили завжди голоднi молодi вовки. – Послухаймо Багiру! За дитину можна взяти викуп. Так каже Закон.

– Я знаю, що не маю права говорити тут, отож прошу вашого дозволу.

– Говори! – загукали двадцятеро голосiв воднораз.

– Не слiд убивати голошкiрого малюка. До того ж, вiн стане вам за чудову iграшку, коли трохи пiдросте. Балу за нього заступився. А я додам до слiв Балу ще й жирного буйвола, щойно впольованого за пiвмилi звiдси, якщо ви приймете людську дитину до Зграi, як то велить Закон. Хiба вже це так обтяжливо?

Тут зчинився галас – десятки голосiв загукали разом:

– Авжеж! Вiн однаково помре пiд час зимових дощiв. Або його спалить сонце. Що нам може вдiяти голе Жабеня? Нехай собi бiгае у Зграi.

І потiм пролунав глухий голос Акели:

– Дивiться добре, о вовки, дивiться добре!

А Мауглi сидiв собi й безжурно бавився камiнцями i навiть не зважав, що вовки по черзi пiдходили та оглядали його. Нарештi усi подалися зi скелi за вбитим буйволом, i лишилися тiльки Акела, Багiра, Балу i сiм’я Жабеняти Мауглi. Шер-Хан усе ще нетямився в кущах – вiн страшенно розлютився, що Мауглi не вiддали йому.

– Авжеж, реви собi, скiльки заманеться! – промурчала Багiра у вуса.

– Ми вчинили добре! – сказав Акела. – Люди i iхнi дiти дуже кмiтливi. Колись вiн зможе нам допомогти.

– Так, допомогти в тяжкi часи, бо нiхто не може бути ватажком Зграi вiчно, – мовила Багiра.

Акела не вiдповiв нiчого. Вiн думав про тi лихi часи, якi настають для кожного ватажка Зграi, коли вiн втрачае силу. Вовки вбивають його, зовсiм охлялого, i новий ватажок заступае його мiсце, щоб колись теж бути вбитим.

– Вiзьми дитину, – сказав вiн батьковi-Вовку, – i виховай ii, як належить виховувати синiв Вiльного Народу.

Так Жабеня Мауглi прийняли до Сiонiйськоi Зграi – за буйвола i за слово Балу.

А тепер ви маете проминути рокiв десять чи одинадцять i просто уявити собi дивовижне життя, що очiкувало Мауглi серед вовкiв, бо про всi його пригоди можна було б написати чимало книжок.