На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Осінні узори» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Осінні узори
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
17 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Осінні узори" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Осінні узори" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю.
«Осінні узори» – це книжка про звичайних людей, добірка новел і оповідань, написаних у різні роки, з сюжетами, вихопленими просто з життя. Це своєрідна сповідь письменника-життєлюба, літописця не тільки сивої давнини, але й своєї епохи. В його творах можна знайти атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. Тут є все – радість, печаль, краса, усмішка, кохання, надія і сміх. А головне – в оповідках (як їх називає автор) є мудрість. Справжня мудрість бачити світло навіть у сутінках і віддавати любов беззастережно і чесно. І цією мудрістю щедро ділиться людина чиста, глибока – і водночас дуже проста. Власне, яким і повинен бути справжній мудрець.
📚 Читайте "Осінні узори" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Осінні узори", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiн хiба тiльки йшов за якоюсь дрiбницею, яку колись випадково запримiтив, а тепер вона без дiла валялася: чи то колодочка на скобi, нашийник собачий або ж колун, забитий намертво у дровiтню… А як восени падали яблука i деякi котилися згори пологим схилом, то Пантела дрiботiв за кожним зокрема, нехай аж донизу, i скидав iх у бесажину – отодi люди й бачили його, та навiть плечима не знизували, бо звикли. І ще зустрiчали старого щоп’ятницi в мiстечку на ринку за рiзним газдiвським крамом: вiд меду в дерев’яних бочiвочках до виправлених на кувадлi зношених кiнських ухналiв.
Тут будет реклама 1
А як же iнакше, коли без людей мусить жити? Прадiд брав у багачiв, як свое, дiд у бiдноти брав за кару, татовi пай давали, Пантела ж сам мусить собi грiш добувати – вiд власних яблунь до знайденоi скоби…
А роки бiжать, мов борзi конi, бiжить вниз рiчка через потiччя, збiгае молодiсть у Настi, та не йдуть на гору старости, бо так уже повелося в Пантели, що до нього люди не йдуть.
Але нi, один таки ходив – Юрко. І любилися як з Настею! Та поставив вiн на своему: не пiде до мерцiв жити, а Настя теж уперлася: «Нiхто з нашого роду нiкуди звiдси не йшов».
Тут будет реклама 2
– «Так ти пiди, ти ж молода, а вiн най гибiе собi на горi». – «Не пiду…»
– Ти собi як хочеш, Насте, а я тебе тут не тримаю, – водно нагадував старий.
Що ж воно тримае? Стугонять лише вiтри на горi зимою, замiтають сад i будiвлi; влiтку свiтло у вiкна не проб’еться крiзь гущавину зеленого схрону; в стайнi рiк вiд року однаковiсiнько жуе жвачку коровина i шемрають у хлiвi ягницi, попiд вiкнами кучерявиться городова м’ята, що розтираеться пiд ногами й обприскуе камiння призьби зеленою блювотиною…
Це тримае? Чи, може, держить страх жити з сусiдами плiт до плоту? У них усе спiльне – i поле, i розмова, а вона не навчилася так.
Тут будет реклама 3
Бог знае, а нiхто звiдси нiкуди не пiшов – нi живий, нi мертвий.
– Ти йди, Насте, вiддавайся на сторону, час тепер такий, що дiти летять у свiт, як ялинове насiння. Аби-сь на мене не банувала…
– А чому сюди нiхто не йде, тату?
Дивився Пантела на дочку – гарна була, але ж вiдцвiтае, i Юрко, що вже й спав з нею в стодолi на горищi, живе з iншою в долинi, бо на гору йти не захотiв… Ти збiжи, збiжи вниз, небого, аби в дiвках не посивiла, бо хiба я винен, що вiдвiку ми тут i вiдвiку наш рiд вiдлюдний…
Не могла йти Настя з дiдiвськоi гори у чужий свiт, якого не знала.
Тут будет реклама 4
Переймали колись парубки i тут, i на потiччi, а тепер уже й перестали.
– Не пiду я звiдси, тату.
– Сама дивися.
Мнения
О книге «Осінні узори» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
Другие книги автора
Если «Осінні узори» пришлась вам по душе, самое время открыть для себя другие работы Роман Іваничук! В этой подборке — только произведения того же автора, чтобы вы могли глубже погрузиться в его творческий мир и насладиться схожим стилем, темами и атмосферой. Возможно, следующая книга станет для вас ещё более ярким открытием.
