На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Осінні узори» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Осінні узори
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
17 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Осінні узори" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Осінні узори" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю.
«Осінні узори» – це книжка про звичайних людей, добірка новел і оповідань, написаних у різні роки, з сюжетами, вихопленими просто з життя. Це своєрідна сповідь письменника-життєлюба, літописця не тільки сивої давнини, але й своєї епохи. В його творах можна знайти атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. Тут є все – радість, печаль, краса, усмішка, кохання, надія і сміх. А головне – в оповідках (як їх називає автор) є мудрість. Справжня мудрість бачити світло навіть у сутінках і віддавати любов беззастережно і чесно. І цією мудрістю щедро ділиться людина чиста, глибока – і водночас дуже проста. Власне, яким і повинен бути справжній мудрець.
📚 Читайте "Осінні узори" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Осінні узори", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Оскаженiв Ілько, увiрвався до хати… «Прости, Ілашку, не любила я його, геть прогнала по першiй ночi, прости, що не встояла, але дитину вбити не могла». Закричав Ілько: «То я уб’ю!» – схопив ту дитину, як цуценя, за нiжки, та руки ув’яли – не погубив i в гори подався, у високi гори, бо цi змалiли, впали ниць вiд сорому.
Божеволiла Катерина, про Ілька чутки не було, гуляла Катерина з розпуки, сплакав дiд Плятко своi очi i слiпнути став, на всю околицю гульбища справляла Катерина, а замiж не виходила: не треба iй нiкого, навiки не треба.
Тут будет реклама 1
Повернувся Ілько i таки зайшов. «Гуляеш, Катерино?» – «Гуляю, Ілашку, публiчуся, щоб ти не жалiв за мною. А хочеш, то ночуй у мене також».
Побив тодi Ілько Катерину. Вранцi люди побачили ii – спустошену й посивiлу. Бiльше не гуляла Катерина.
Знищили люди лiс на Погарi, та ось закучерявились до сонця молодi смерiчки, буде ще молодiсть на цвинтарищi, буде… Защемiла нога, сперся Ілько рукою на землю, прилiг долiлиць.
Тут будет реклама 2
Бiля нього молодилися свiжозеленi нащадки спустошеного лiсу, «а в нас з тобою, Катерино, лише хрести та хрести попереду…»
А чому так? Чому з усiх високих гiр став Погар його останньою висотою? Пiдвiв голову: за узвозами зеленiе Маковиця, пiдперла круглою головою небо, чи ж то вона виросла за той час, що не бував на нiй, чи така, як була, тiльки вiн змалiв за тi невтiшнi й безплiднi роки? Коли вiн ступав туди ногою?
Згадав тепер Ілько все життя вiд початку i до рiзкого болю в головi втямив: адже все, що робили його руки й мозок, чим билося серце, – все це було для неi.
Тут будет реклама 3
Манлiхер, солянi банi, тюрма, розпука, лють, побоi i цi саджанцi – все для Катерини. Тiльки без неi… На пустирях садив життя, а серед свого власного – пустир.
Схопився, кинувся вперед, щоб iти, i схилився до землi вiд болю.
Тут будет реклама 4
Треба вiдпочити.
Завмерла Катерина: лежить Ілько на землi, побiгла. Губила за собою роки i розсiвала павутинням сивину.
– Ілашку! – почув над собою знайомий дiвочий голос. – Встань, я допоможу тобi зiйти. Лиш не жени мене тепер, Ілашку…
…Застеляла Олена стiл замiсть мами; товстелезними вужами млiли на сонцi росянi покоси; ставила Олена харч на стiл замiсть мами, й просила дiда заграти косарям.
Мнения
О книге «Осінні узори» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
Другие книги автора
Если «Осінні узори» пришлась вам по душе, самое время открыть для себя другие работы Роман Іваничук! В этой подборке — только произведения того же автора, чтобы вы могли глубже погрузиться в его творческий мир и насладиться схожим стилем, темами и атмосферой. Возможно, следующая книга станет для вас ещё более ярким открытием.
