На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Осінні узори» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Осінні узори
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
17 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Осінні узори" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Осінні узори" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю.
«Осінні узори» – це книжка про звичайних людей, добірка новел і оповідань, написаних у різні роки, з сюжетами, вихопленими просто з життя. Це своєрідна сповідь письменника-життєлюба, літописця не тільки сивої давнини, але й своєї епохи. В його творах можна знайти атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. Тут є все – радість, печаль, краса, усмішка, кохання, надія і сміх. А головне – в оповідках (як їх називає автор) є мудрість. Справжня мудрість бачити світло навіть у сутінках і віддавати любов беззастережно і чесно. І цією мудрістю щедро ділиться людина чиста, глибока – і водночас дуже проста. Власне, яким і повинен бути справжній мудрець.
📚 Читайте "Осінні узори" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Осінні узори", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Скрикнув сторож, кинувся Володя до виходу, збив старого з нiг i – втiкати. Але старий тюпав за ним i кричав щосили. Володька мав надiю втекти, та ба! При виходi з парку загородила йому дорогу кремезна постать у мiлiцейському кашкетi й наказала льодовим голосом:
– Стiй! Вашi документи?
…Максим Іванович почав уже виходити з рiвноваги. Грюкнув кулаком по столу й крикнув:
– Останнiй раз питаю: що робив учора в теплицях?
– Не можу цього сказати, Максиме Івановичу.
Тут будет реклама 1
– Тодi прощайся раз назавжди зi школою. Тобi мiсце в трудовiй колонii!
Володьку здушили сльози. Те, що сказав директор, здалось йому неймовiрним. Перед очима постала постать матерi – вдови, яка завжди перед зарплатою позичае грошей у сусiдки Тонi. Сердито витер кулаком непрошенi сльози.
– Можеш iти, – сказав останне слово директор.
Але тут вiдчинилися дверi, в канцелярiю вбiгла Оля. За нею увiйшла Олена Григорiвна.
Тут будет реклама 2
– Хто дозволяв заходити? – гримнув на Олю Максим Іванович.
Оля смiливо пiдiйшла до столу й стала поруч з Володею.
– Це я винна. Це менi на день народження хотiв Володя принести квiти.
На хвилину стало дуже тихо. Тiльки Олена Григорiвна стримано посмiхалася, а в ii очах свiтилась материнська нiжнiсть.
Оля важко дихала вiд хвилювання, поклавши долоню на груди.
Володя розгублено дивився на присутнiх i врештi зупинив свiй погляд на розчервонiлому обличчi Олi.
Тут будет реклама 3
Максим Іванович хотiв було щось сказати, коли враз зауважив, що перед ним стоять не дiти. І це вiдкриття його збентежило.
…Бувае часто: якась мелодiя нагадуе давно забуте, тепле, хороше. Бувае, що усмiхнене обличчя незнайомоi людини розiгрiвае зачерствiле серце. Трапляеться – двi тiнi серед густого листя бузку будять далекi спогади, припорошенi пилом часу.
А Максим Іванович теж колись був молодий.
Тут будет реклама 4
Перед ним стояли хлопець i дiвчина, якi тiльки що ступили на порiг юностi. Позаздривши цiй щасливiй i такiй короткiй, единiй хвилинi у життi, суворий директор несподiвано для себе самого полагiднiшав.
– Гаразд, можете йти…
І вiн почав набирати номер вiддiлку мiлiцii.
1958
Порвана фотокартка
Вислухай мене спокiйно, прошу тебе. Ти ревнуеш мене до всього, навiть до нереального.
Мнения
О книге «Осінні узори» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
Другие книги автора
Если «Осінні узори» пришлась вам по душе, самое время открыть для себя другие работы Роман Іваничук! В этой подборке — только произведения того же автора, чтобы вы могли глубже погрузиться в его творческий мир и насладиться схожим стилем, темами и атмосферой. Возможно, следующая книга станет для вас ещё более ярким открытием.
