Пригода з «Кобзарем»

Пригода з «Кобзарем»

Панас Мирний

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Пригода з Кобзарем» Панаса Мирного – оповiдання, присвячене темi сприйняття поезii Тараса Шевченка рiзними людьми***. Героi твору дiляться на тих, хто захоплюеться нею (пан, його донька, покоiвка Марта) i тих, хто проявляе недоброзичливе ставлення (панi помiщиця та вихователi пансiону). Перу автора належать й iншi твори, написанi у жанрi малоi прози, зокрема, «Палiйка», «Серед степiв» тощо.

Панас Мирний

ПРИГОДА З «КОБЗАРЕМ»

Це було ще за панщини.

Менi скiнчилось тринадцять лiт, а брат мiй був на два роки молодший вiд мене. Нас у сiм'i тiлько двойко й було. Ми жили ще дома, на хуторi, за п'ять верстов вiд города, хоч папа, а найбiльше мама давно вже клопотались про те, щоб нас вiддати до школи. Мене готували до iнституту, а брата до корпусу, та тiлько дожидали, поки братовi вийде десять лiт, щоб разом вiддати; бо якби вiддавати кожного з нас нарiзно, то приходилося б держати при домi задля другого i гувернантку, i вчителя.

Братовi минуло десять лiт весною, i все налагодилося так, щоб восени вiдвезти нас у губернiю, а тут я вiзьми та й занедужай. Прикликали лiкаря. Лiкар подавився на мене та тiлько головою покрутив.

– Погано, – каже, – коли б то вискочила!

Усе лiто я хворiла, i тiлько як почалися жнива – я вичуняла; та була така квола, що лiкар не пораяв з осенi вiддавати мене до iнституту, а передержати хоч зиму дома.

Помiж повiтовим панством наша сiм'я лiчилася за людей середнього достатку. У папи було триста десятин землi та душ iз сорок крiпакiв, а в мами нiчого не було, хоч вона була з дуже значного i багатого роду. Ходила чутка, що за нею обiцяно було дати маеток у тисячу десятин, та як вона не захотiла вийти замiж за того, за кого бажалося ii батьковi та матерi, а пiшла за нашого папу, та ще й неабияк, а утьоком, то за нею нiчого й не дано.

Папу все повiтове панство дуже поважало, лiчило його за розумного чоловiка й кожен раз вибирало за повiтового суддю. Як настане було пора виборiв, то всi клопочуться, кого вибирати за маршала, чи за справника, або засiдателя, бо тi, що займали цi посади, все чим-небудь не догодили виборцям, i ото iх намiрялися скинути, а других настановити. Про одного нашого папу тiлько казали, що iм кращого суддi не треба, що ця посада задля нього навiки призначена.