Австро-Руські спомини (1867-1877)

Однако скоро виявилася нагода заговорити й про них, i цей обов'язок упав на мене.

В статтi «Народнi школи на Украiнi» я почасти розказав, як в 1865 р. Тулов i редактор «Киевлянина» В. Шульгiн впрохали мене написати огляд народного школьства в «Юго-западном крае» (Киiвська, Подiльська i Волинська губернii), щоб звернути увагу нового, розумнiшого генерал-губернатора (Безака) й пiдняти знову свiтську й досить прихильну украiнству систему шкiльну, яку зламав клерикал i обруситель кн[язь] Ширинський-Шихматов, приiхавший в Киiв попечителем в 1864 {Мiж iншим, в 1863 р.

надруковано було коштом «казенным» в Киевi «Байки» Глiбова «для элементарного чтения» (та Тулов задержав iх вихiд, страха ради загальноi заборони украiнських педагогiчних видань, хоч потiм книжка вийшла як просто лiтературна); а окрiм того, в «Книге для чтения в народных училищах Киевского учебного округа», що складалася пiд редакцiею Тулова, мусили бути й статтi украiнськi й про Украiну. }, а потiм як приiжджi з Чернiгова попрохали од мене другу статтю з приводу тамошнього земського проекту педагогiчноi школи. Статтi цi, а найбiльше друга (котру я назвав був «Земство и местный элемент в народном образовании» i котру редакцiя «С[анкт]-Петербург[ских] ведомостей» напечатала в № 93, 1866, роздiливши на двi) поставили мене з Ширинським у вiйну, котра скiнчилася моею одставкою з Киiвського унiверситету. Справу шкiльну я ставив у тих статтях не на нацiональний, а на педагогiчний грунт, на котрому ii обсуждали росiйськi педагоги в 1862-63 рр. (в тiм числi москалi К. Ушинський i В. Водовозов) досить прихильно для украiнства {Про це дивись статтю Л[юдмили] Д[рагомановоi] (моеi жiнки) в «Вестнике Европы», 1874, август, «Народные наречия и местный элемент в образовании».}. Я не требував виключного вживання украiнськоi мови в наших школах, а виходив з педагогiчного правила: починати од звiсного, щоб iти до незвiсного, i требував початку науки на народнiй мовi, а далi вже на державнiй. На моi статтi обiзвались печатно дехто з земцiв i мiж ними звiсний педагог барон Миколай Корф, котрий до самоi смертi не раз пiднiмав бесiду про цю справу, мiж iншим, i на з'iздi сiльських учителiв у Херсонщинi в 1880 р. Коли наша мова може увiйти в школи в Росii, – то тiльки на тiм грунтi педагогiчнiм, а не нацiоналiстичнiм.