Австро-Руські спомини (1867-1877)

В такiм поступанню ми бачили едину гарантiю й того, що ми зробимо не тiльки самостiйну, але й живу украiнську культурну мову.

Це були головнiшi одмiни думок в нашому гуртку. Та були й iншi, впрочiм досить природно зв'язанi з попереднiми. Нацiоналiсти звертали всю причину лихого стану украiнства на «ворожих сусiдiв», радi були задирати iх (звiсно, бiльш промiж себе або в анонiмних дописах в Галичину), хоч на дiлi корились перед властями предержащими i вдавали з себе релiгiйно-полiтичних консерваторiв. Останне було тим легше, що дехто з нацiоналiстiв вважав для себе навiть обов'язковим звiсний консерватизм думок, через те що й народ держиться звiсних традицiйних думок.

Напроти, ми (читач, певно, вже догадавсь, що другого напрямку держались попереднi космополiти) думали, що «сусiдiв», – як народу й громади, – чiпати нiчого, а з демократично-прогресивними елементами в них навiть треба дружити; що ж до культурних i громадських думок, то при всiм нашiм демократизмi треба держатись принципiв не традицiйних, а наукових, поступових, i цi принципи нести i в народ, а не понижати або затемняти своi думки для застарiлих, а то й противурiчивих думок так званого народу{– Що таке народ в культурному розумiннi? – питали ми, – де вiн починаеться? Чому ми самi не часть народу? i т. д.}.

Хоч ми й спорились промiж себе, а на дiлi перевага була, по крайнiй мiрi в лiтературнiй працi, на боцi космополiтiв. Словник украiнський взяв перевагу над Рейфом; навiть у вiльнiй поезii Байрон (у французькому, а той росiйському перекладi) одсунувсь для «Сербських дум», котрих печатне видання потiм перекладчик посвятив менi, тiльки вдравши менi таку штуку, як передача книги слов'янському комiтетовi, ворожому нам усiм i спецiально противному менi.

(Вказую на це як на зразок украiнофiльських викрутасiв i сюрпризiв для iдеi i приятелiв.) Найпродуктивнiшою показалась праця коло народноi словесностi, бо незабаром видано двi книжки казок, випуск музичних пiсень, книжку пiсень чумацьких (з посвятою менi), а також впорядкована вся система видання пiсень полiтичних або iсторичних, коло котрих потiм згрупувалась була й праця для словника {Коли в 1870 р. був готовий увесь план iсторичних пiсень, то покладено було вибрати з них слова й видати iх як маленький словник, вкупi з граматикою, поки буде готовий великий словник. За це взялись осiбнi спецiалiсти, котрi згодом пристали до нашого кружка.}. Школа й популярно-наукова лiтература для нас були недоступнi.