Австро-Руські спомини (1867-1877)

Коли я запитував декого, чому б не печатати iх в Галичинi, менi вiдповiдали, що то би тiлько дражнило уряд, котрий тепер тiльки на час задержав, а не заборонив украiнськi видання (як сказав би то мiнiстр Валуев Костомарову). Словом, увесь украiнофiльський рух серед киiвськоi молодiжi, так гучний ще перед вакацiями 1863 р., зовсiм затих. І я зайнявсь своiми студiями й особистими справами (дисертацiя pro venia legendi[4 - Для права викладання (лат.).] в унiверситетi по iсторii Рима, служба в II гiмназii вчителем географii i т.

iн.).

В 1864 р. случилась маленька пригодка: один напiвбожевiльний товариш, ще передо мною скiнчивший курс, написав в мiсцевiй газетi статтю – донос проти украiнофiлiв, як мовбито прихильникiв Польщi. Стаття ця показалась огидною космополiту Судовщикову, i вiн написав одповiдь, яку ми вдвох виправляли. Це бачили деякi товаришi з колишнiх громадян, i це пiдняло в них репутацiю космополiтiв (мовляв – чеснi люди!). Тим часом в Киевi зiбралось кiлька моiх землякiв з Полтавщини; котрi потроху пробували пера.

Один з них, потiм доволi звiсний етнограф, став жити в моiм домi. Почались мiж нами знову розмови про украiнську лiтературу; почалися вони з того пункту, на котрiм iх зоставила померша (власною смертю) «Основа» – полемiкою з московськими слов'янофiлами запитання: чи може украiнська лiтература зовсiм зрiвнятися з росiйською, чи мусить зостатись тiльки лiтературою «для домашнего обихода», як казав аксаковський «День»? Моi земляки вiрували, що украiнська лiтература може в усьому рiвнятись з росiйською i для того ставили першим обов'язком «розвивати мову», а для цього, казали, найлiпше перекладати вже з розвинутих мов на украiнську. На лихо, тiльки один з них знав так-сяк французьку мову, з котроi й почав перекладати «Мазепу» Байрона, а другi нiякоi не знали, окрiм росiйськоi {До нашого кружка прийшов, впрочiм, дуже навiть знаючий знавець-правобережець, та вiн тiльки подав голос за теорiю «самостiйностi» украiнськоi лiтератури, а сам по-украiнському не писав нiчого, окрiм кiлькох поетичних «грiхiв молодостi» в однiй галицькiй газетi, про якi нiколи не згадував. }. Для перекладiв, казано, треба лексикона, тож i почали перекладали росiйський лексикон Рейфа на украiнське.

От до такого кружка пристали ми з Судовщиковим, чи такий кружок пристав до нас, – не знаю, як i сказати. Судовщиков зразу виступив проти напрямку працi кружка, а надто проти лексикона росiйсько-украiнського, замiсть котрого вiн радив перш усього зробити украiнський.