Філософські етюди

Чи не здаеться вам, що ви можете обхопити цей стан рукою? Атож, недарма вивчав я цiлих сiм рокiв, яке враження виникае, коли свiтлянi променi мовби розчиняються в предметах. А ii волосся – як насичене воно свiтлом! О, вона, здаеться, зiтхнула!.. А груди, ви тiльки гляньте на ii груди!.. Хто здатний не впасти перед нею навколiшки? Тiло тремтить. Зараз вона встане, зачекайте…

– Бачите ви що-небудь? – спитав Пуссен у Порбуса.

– Нi. А ви?

– Нiчогiсiнько.

Давши старому змогу умлiвати у своему екстазi, обидва художники почали перевiряти, чи не знищуе всi зоровi ефекти свiтло, яке падало прямо на полотно, що його показав iм Френхофер.

– Так, так, не сумнiвайтеся, це картина, – повторював Френхофер, неправильно витлумачивши причину такого ретельного огляду. – Дивiться, ось рама, ось мольберт, а ось моi фарби та пензлi.

І схопивши один iз пензлiв, вiн простодушно показав його художникам.

– Старий хитрун смiеться з нас, – мовив Пуссен, знову пiдступаючи до полотна, яке Френхофер називав картиною. – Я бачу тут лише безладно наквацьованi мазки, охопленi безлiччю дивних лiнiй, що утворюють навколо цiеi мазанини мовби огорожу.

– Ми помиляемося – гляньте! – заперечив Порбус.

Пiдiйшовши до полотна ще ближче, вони розгледiли в самому його кутку кiнчик голоi ноги, що вирiзнявся з хаосу кольорiв, тонiв, вiдтiнкiв, якi утворювали нiби безформну туманнiсть; але то був справдi кiнчик прегарноi жiночоi ноги, живоi ноги! Вони остовпiли вiд здивування перед цим уламком, що вцiлiв посеред неймовiрного, повiльного й невблаганного руйнування.

– Пiд цим схована жiнка! – вигукнув Порбус, показавши Пуссеновi на шари фарби, якi старий художник послiдовно накладав один на один, вiрячи, що вдосконалюе свою картину.

Обидва художники мимоволi обернулися до Френхофера, починаючи усвiдомлювати, хоч i невиразно, в якому екстазi вiн жив.

– Вiн щиро вiрить у те, що каже, – промовив Порбус.

– Атож, друже, – озвався старий, прокидаючись iз задуми, – вiрити необхiдно. Треба дуже вiрити в мистецтво i треба зжитися зi своею творчiстю, щоб намалювати таку картину. Деякi з цих тiней завдали менi чималоi мороки.