Філософські етюди

А старий трудився далi, примовляючи:

– Торк, торк, торк! Ось як змащують полотно, хлопче! Ану, моi мазочки, розiгрiйте оцi крижанi тони! Нумо, нумо! Отак, отак, отак! – говорив вiн, оживляючи частини, якi здавалися йому неживими, кiлькома цятками фарби усуваючи неузгодженiсть мiж тiлесними барвами й темпераментом, вiдновлюючи еднiсть тону, що вiдповiдав би вдачi палкоi египтянки. – Як бачиш, хлопче, зоровий ефект дають тiльки останнi мазки. Порбус наклав iх тут сотнi, я ж кладу один. Нiхто не цiнуватиме художника за те, що вiн наквацяв на сподi.

Нарештi демонiчний дiд опустив руку й, обернувшись до Порбуса та Пуссена, що занiмiли вiд захвату, сказав:

– Хоч цiй картинi ще далеко до моеi «Прекрасноi Нуазези», пiд таким твором уже можна пiдписати свое iм’я. Так, я пiдписався б на цьому полотнi,– додав вiн, пiдводячись, щоб узяти дзеркало, в якому почав його роздивлятися. – А зараз ходiмо снiдати, – сказав вiн. – Запрошую вас обох до себе. Почастую шинкою i добрим вином.

Тут, помiтивши, яка жалюгiдна курточка на юному нормандцевi, старий дiстав iз-за пояса шкiряний капшук, понишпорив у ньому, витяг двi золотi монети i мовив, простягши iх Пуссеновi:

– Я купую твiй малюнок.

– Бери, – сказав Порбус Пуссеновi, побачивши, що хлопець здригнувся й почервонiв вiд сорому, бо в ньому озвалася гордiсть бiдняка.

Утрьох вони вийшли з майстернi й, розмовляючи про мистецтво, дiйшли до гарного дерев’яного будинку, що стояв неподалiк вiд мосту Сен-Мiшель. Пуссен був у захватi, побачивши його декоративнi прикраси, дверний молоток, вiконнi рами, чудовi арабески. Молодий хлопець, що тiльки мрiяв стати художником, зовсiм несподiвано для себе опинився в затишнiй вiтальнi бiля розпаленого камiна, поблизу столу, заставленого смачними наiдками, i – яке нечуване щастя! – у товариствi двох великих художникiв, котрi поставилися до нього дуже приязно.

– Молодий чоловiче, не дивiться надто довго на це полотно, а то впадете в розпач, – сказав Порбус, побачивши, що новачок прикипiв поглядом до однiеi з картин.

Це був «Адам», якого Мабузе намалював, щоб викупитися з в’язницi, куди надовго запроторили його кредитори.