Панна квітів

– Хiба не втомилася ти, сестро? – спитала тихо Весна, – Хiба не вабить тебе прийти у Бiлу залу й заснути, щоб краси й молодечого духу набратися?

– Не набридай менi! – сказала пихато Зима, – Хiба не бачиш: царюю я!

Здалося Веснi, що то не сестра сказала тi грубi й непоштивi слова, а каркнув iх Чорний Птах, котрий оселився в ii серцi. Тому пожалiла Весна Бiлокосу, повернулася й пiшла додому, гублячи по дорозi зеленi сльози. І проростали з тих слiз квiти-трави, але вiдразу ж вмирали, адже дули в Зеленокосоi за спиною у крижанi труби хлопцi Холоднi Вiтри i смiявся, каркав, давився смiхом Чорний Птах, котрий звив гнiздо на плечi в Бiлокосоi.

Вбiгла Весна в Голубу залу, присiла бiля сонноi сестри з синiм волоссям i заплакала гiрко.

– Сестро моя, сестронько! – сказала вона, – Спиш i не

бачиш, яка бiда причинилася. Встань, порадьмося, що ж

робити.

Але не прокинулася Синьокоса, бо не пора iй була. Тому не заходила Весна й до Золотокосоi, а повернулася до себе, сiла на зеленому ослiнцi i пiдперла щоку долонею.

Незабаром i сестра Синьокоса прокинулася. Витягла люстерко й побачила: заспана ще й непрочумана. Тодi взяла гребiнку й почала неквапно розчiсуватися.

А сестра Зеленокоса втрете кланялася Зимi:

– Добрий день, люба моя сестро. Може, хоч тепер пустиш мене на трон?

Але Бiлокоса вже не двi зморшки мала, а десять i таки не захотiла розхмурити чола.

– Іди геть! – сказала Зима, – Наприкiнцi травня прийдеш!

Похитала сумно головою Весна, i зеленi сльози покотилися iй на щоки.

– На лихе дiло йдеш, сестро! В кiнцi травня вже Лiто мае прийти.

– Хай приходить, – байдуже вiдказала Зима, а може, Птах оце повiв, – Прийде i пiде!

Тодi впала Зеленокоса на колiна й обiйняла сестрi ноги.

– Сестро, – заридала вона, – Дивися, зело не розпустилося i земля гола стоiть! Прожени Чорного Птаха, не руйнуй свiту i себе!

– Я царювати знамiрилася! – каркнула голосом Птаха Зима, – Вiдступися менi з очей!..

Озирнула себе Весна i побачила, що ii зеленi черевички старими човганцями стали, що ii пишна зелена сукня в ганчiр'я починала перетворюватися, а такою чи ж можна називатися царицею свiту? Заридала Зеленокоса i рушила назад, до Блакитного палацу, де вже спiвала й чепурилася гарна-прегарна сестра iхня Синьокоса.

Роздiл З

– Чому ти повернулася в Палац? – спитало Лiто в Зеленокосоi,– Чому не сидиш на тронi i не правиш свiтом?

– Не пускае сестра, – безпомiчно розвела руками Весна, – Щось таке лихе з нею причинилося.