На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Груші в тісті» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Груші в тісті

Автор
Дата выхода
28 апреля 2016
🔍 Загляните за кулисы "Груші в тісті" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Груші в тісті" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрий Винничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Автобіографічний роман Юрія Винничука «Груші в тісті» видавався неодноразово і завжди мав великий успіх. У ньому автор розповідає про Львів кінця 1970-х – початку 1980-х років, тобто про свою молодість: коли він фарцував (цікаво, чи всі молоді зараз знають, що це), вчився в інституті, служив у лавах армії і… любив. Любив усе – дівчат, друзів, поезію, пригоди… тобто саме життя. Тому у «Грушах…» – безліч історій, наповнених шаленим гумором (не завжди цнотливим), деколи майже вар’ятством, львівським колоритом і навіть пікантними подробицями життя львівської богеми 70-80-х років минулого століття.
📚 Читайте "Груші в тісті" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Груші в тісті", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Мене намагалися переконати зiграти ролю вар’ята, але перспектива пробути зо два мiсяцi на Кульпарковi якось не всмiхалася. А треба було всього лиш звернутися до психiатра i розповiсти про якусь свою манiю, наприклад, про манiю рахування.
– Розумiете, пане доктор, я все рахую. Де б не йшов. Бачу штахети – рахую, бачу дерева – рахую, бачу горобцiв – рахую… Я не можу нi про що iнше думати.
Але це треба було робити не пiд час медичноi комiсii, а заздалегiдь, а вже на медичну комiсiю можна було прийти з довiдкою про перебування у закладi для божевiльних i отримати комiсiю.
Каюсь – треба було так i зробити, бо рiк, який я пробув в армii, був для мене втрачений. Потрапив я у залiзничнi вiйська пiзньоi осенi 1976-го – майже у двадцять п’ять. В такому вiцi армiя сприймаеться тяжко, але вдача пройдисвiта далася i тут взнаки. Першi два мiсяцi ми пробули в «учебцi» в Москвi, а вiдтак опинилися у Харковi. З першого дня я почав «шлангувати», i коли командир батальйону поцiкавився, чи хтось мав справу з кiно, я вiдразу зголосився, збрехавши, що навчаюся заочно у Москвi на сценарних курсах.
– Рядового Вiннiчука немедленно к командiру батальйона!
Заки я прибiг, мене вже усi шукали.
– Але ж я ще лiжка не заправив, – кажу.
– Нiчого, нiчого, за тебе заправлять, – пiдганяв мене сержант, i я побiг у бiблiотеку, де розлiгся собi на газетах i мирно подрiмав ще добрi пiвтора години, а потiм помив мармизу i пiшов на снiданок окремо вiд усiх.
Ще два-три таких дзвiнки – i в казармi уже зрозумiли, якою поважною особою е рядовий Винничук. Я вставав на п’ять-десять хвилин ранiше – аби лише не за командою, iшов до бiблiотеки, мое лiжко стелили, а я собi спокiйно додивлявся сни.
Жодного сценарiю я так i не написав, усi два мiсяцi я тiльки тим i займався, що читав рiзнi книжки та журнали у бiблiотецi.










