На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Груші в тісті» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Груші в тісті

Автор
Дата выхода
28 апреля 2016
🔍 Загляните за кулисы "Груші в тісті" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Груші в тісті" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрий Винничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Автобіографічний роман Юрія Винничука «Груші в тісті» видавався неодноразово і завжди мав великий успіх. У ньому автор розповідає про Львів кінця 1970-х – початку 1980-х років, тобто про свою молодість: коли він фарцував (цікаво, чи всі молоді зараз знають, що це), вчився в інституті, служив у лавах армії і… любив. Любив усе – дівчат, друзів, поезію, пригоди… тобто саме життя. Тому у «Грушах…» – безліч історій, наповнених шаленим гумором (не завжди цнотливим), деколи майже вар’ятством, львівським колоритом і навіть пікантними подробицями життя львівської богеми 70-80-х років минулого століття.
📚 Читайте "Груші в тісті" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Груші в тісті", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я крав поезiю та маловiдомих украiнських забутих письменникiв ХІХ – початку ХХ сторiччя, виданих у 50 – 60-х роках, коли я ще не мiг iх придбати: Стефана Ковалiва, Днiпрову Чайку, Любов Яновську, Тимофiя Бордуляка, Грицька Григоренка, Миколу Чернявського, Олександра Козловського, Василя Мову-Лиманського… Думаю, що нiхто з моiх теперiшнiх читачiв усiх цих книг не читав, а я читав та й зараз iнколи перечитую. Не раз i в мене хтось крав книжку, або не повертав, що в принципi одне й те ж.
Перiод безгрошiв’я не був тривалим, але час вiд часу давав про себе знати, коли я заглиблювався у писанину, припиняючи на якийсь час фарцування.
Уявити свого iнтелiгентного i вихованого прутня в писку якоi-небудь почвари було понад моi сили, тому я вiд подiбних пропозицiй ухилявся, але один вiдомий поет, пiддавшись новiй для себе спокусi, пiзнiше не вiдчував жодного розкаяння чи жалю, бо мало, що його поiли i годували, то ще й на дорогу дали цiлу купу книг, якi вiн з успiхом здав у букiнiстику.
Того травневого дня 1974 року, коли я вже остаточно отаборився у Львовi, ми сидiли зi Славком Павуляком на пивi i неквапно пригублювали гальби, розтягуючи задоволення, бо на другу гальбу грошей уже не було.
– Слухай, е iдея, – сказав Славко. – Менi не дае в гуртожитку проходу один студент. Вiн пише вiршi, сам з Закарпаття, але пише якогось бiса росiйською. Нашкрябав уже три грубих зошити. Про що там тiльки нема – i до Дня космонавтики, i до Дня перемоги, i до Дня Паризькоi комуни, i до Першого травня… Одне слово, цiла купа гiвна.
– І що?
– Я от подумав… А що як тебе видати за головного редактора квартальника «Поезiя»?
– Ну, видаш… i що далi?
– Як що? Крутнем його на випивку i закуску. Вiн хлопець грошовитий. А ти почитаеш його вiршi, скажеш свою думку.
– Ага. Тобто поки ти будеш кiряти i жерти, я буду читати якесь гiвно.
– Нi.










