Груші в тісті

В той час, як я мiг обмежитися склянкою вина, Ярко випивав двi пляшки шмурдяку, тому частенько менi доводилося не тiльки провадити його додому, а й витягати iз всiляких шарпанин, у якi вiн охоче влазив. Заливаючи у себе великi порцii алкоголю, Ярко проте дотримувався традицiй римських патрицiiв i в особливо натхненнi хвилини, запхавши собi два пальцi в горлянку, повертав земнi дари туди, звiдки вони прийшли. Пiсля того вiн мiг продовжити почате.

По суботах ми з Ярком ходили на танцi, якi вiдбувалися у багатьох мiсцях – у Будинку офiцерiв, у спортзалi, у парку i в iнститутах.

Перед кожними танцями ми вiдвiдували «Бомбей», випивали по склянцi «Сонцедару» – причому залпом, бо iнакше б воно не полiзло, – i закушували вiнегретом.

Саме тиждень перед тим ми з ним побували на танцях у спортзалi. Там Ярко в п’яному станi почав дiставати якусь дiвчину, це не сподобалося ii кавалеровi i вiн спустив Ярка по сходах. Не без утiхи я поспостерiгав за цiею сценою, вважаючи ii навiть недостатньою компенсацiею за свого носа.

Коли Ярко, звiвшись на ноги, посунув знову до зали, я не став його стримувати, мирно чекаючи пiд сходами. Скотившись удруге, вiн уже втратив свiй агресивний дух i, випустивши бойовий крик iрокезiв, виблював тарiлку вiнегрету, драглiв та пляшку вина на пiдлогу. Тепер нам не залишалося нiчого iншого, як негайно ушитися, поки нас не загребла мiлiцiя.

Протверезiлий Ярко всю дорогу пояснював менi, що вiн мiг би зробити з тим примiтивним гандоном, якби був трiшки тверезiший.

Так що вечiр минув чудово.

Перед танцями в iнститутi Ярко поволiк мене на свiй факультет, де в однiй iз аудиторiй зiбралися iсторики i заправлялися для хоробростi. Я випив одну-едину скляночку i був тверезий, як пам’ятник Франковi. Але ж треба трапитися такому збiговi обставин, що саме тодi, коли я перебував у тiй компанii, зазирнув туди козел Домбровський. Серед двох десяткiв студентiв його пронизливе око виловило чомусь саме мене i алкаша Шашина.

Наступного дня вранцi я побачив при входi стiнгазету з карикатурою, на якiй було намальовано мене i Шашина. І як водиться, з червоними носами. Внизу пiдпис: «Яке iхало, таке здибало». Повний маразм. Я без жодних вагань зiрвав стiнгазету i понiс ii у комiтет комсомолу. Там крiм козла Домбровського були ще люди. Я став вимагати пояснень. І тут козел Домбровський почав на мене верещати. При цьому вiн налився кров’ю i став скидатися на задроченого бика.