На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Одного разу на Дикому Сході» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Одного разу на Дикому Сході

Автор
Дата выхода
02 декабря 2016
🔍 Загляните за кулисы "Одного разу на Дикому Сході" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Одного разу на Дикому Сході" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Владислав Івченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Владислав Івченко (нар. 1976 р.) – український журналіст і письменник, автор кількох повістей та оповідань, неодноразовий лауреат міжнародної преміі «Коронація слова».
Роман «Одного разу на Дикому Сході» написаний, за визначенням самого автора, у жанрі українського вестерну. Події розгортаються в Україні під час Громадянської війни. За великими скарбами, які заховані у палаці барона фон Шпіла біля села Шпилівка, що під Охтиркою, починається справжнє полювання. Їх хочуть отримати і червоні, й білі. Здається, здобич уже поруч, але раптом виявляється, що палац барона охороняє чудовисько – величезний і могутній Голем, штучна людина, велетень, зроблений за допомогою ворожіння та кабали віденськими рабинами і проданий за великі гроші фон Шпілу. На честь господаря чудовисько називають Шпилем. Він шість метрів заввишки, йому не завдають шкоди кулі і снаряди, не кажучи вже про холодну зброю. Але є в нього слабке місце – він закохується…
📚 Читайте "Одного разу на Дикому Сході" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Одного разу на Дикому Сході", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Ох, орли! Тiльки без голови зовсiм! Офiцера вдарити! Та ще в його будинку! Та ще ця iсторiя з його дружиною! Ну наче навмисно усе якомога гiрше робили! Ох!
– Офiцера i приведемо. Полковника нiмецького, – пообiцяв Чет.
– Полковника? – здивувався полковник Шемаханський.
– Полковника, – пiдтвердив Єрофеев.
– А, була не була! – махнув офiцер рукою. – Тiльки дивiться, без полковника нiмецького краще не повертайтеся! Одразу пiд розстрiл пiдете! Зрозумiли?
– Слухаемося, пане полковнику!
І ось вже Чет та Єрофеев повзли кущами.
– Ну i де ми полковника вiзьмемо? – спитав Єрофеев.
– Та пошукати треба, – вiдповiв Чет.
– Ох ти i бовдур! Спочатку до панi полiз, тепер ось нiмецького полковника пообiцяв! Зовсiм нi про що не думаеш!
– Багато думати – голова болiти буде. Ходiмо, – сказав Чет.
За деякий час вони вже лежали у кущах i роздивлялися у бiнокль якусь нiмецьку вiйськову частину, що розташувалася у селi.
– То полковник? – спитав Чет i передав бiнокль товаришу, який подивився на нiмецького офiцера, який виходив з екiпажа.
– Полковник, – кивнув Єрофеев. – Тiльки там же рота солдат i кулемет!
– О! – Чет пiдняв догори палець, посмiхнувся. – І кулемет! – поплазував у бiк нiмцiв.
– Куди ти? Скажи хоч, що задумав! – зашепотiв невдоволений Єрофеев, але Чет не вiдповiв. – Оце ще чортяка! – Єрофеев полiз за товаришем.
Потроху вже сутенiло. Чет пiдкрався впритул до кулемета, який був установлений на вишцi, звiдки зручно було обстрiлювати околицi.





