Крила. Поезії 1980–1990 років

Кiнцiвка балади лунае тривожним застережливим акордом, посиленим алiтерацiями, асонансами, звуконаслiдуванням:

…Жухне жах на ножах,

На тривожних рубежах,

А над жахом виника

Ця балада ДНК,

Ламле стан тугим вужем,

Пересвистуе ножем

Над солоним, мегатонним,

Безкордонним рубежем.

Короткi рядки створюють видовжену по вертикалi картину, в якiй можна уявити, скажiмо, зловiсний танок випущеного з колби мiкросвiту джина (молекулу ДНК), котрий може бути i злим, i добрим, – залежно вiд того, до чиiх рук потрапить.

Неодновимiрнiсть Драчевого сцiентизму засвiдчуе й «Жартiвлива балада про теорiю вiдносностi». Насправдi жартiвливого в нiй дуже небагато, якщо й зовсiм немае. Епiграф «Коли копають картоплю…» залучае емоцiйне поле вiдомого вiрша Максима Рильського. Другий епiграф е цитатою з Альберта Ейнштейна про те, що на вiдмiну од слiпого жука йому вдалося помiтити вигнутiсть пройденого шляху. І далi поет малюе цiлком реалiстичну картину кагатування картоплi, де кожна картоплина е цiлою планетою, створеною тяжкою i нi за яких хронотопiв не поцiнованою працею:

А потiм беруть тi планети на горб

З iх атмосферою та стратосферою

Та кагатують, а дядько Ригор

Їх зверху соломою, землею iх зверху…

.

.

Та вiзьме вiдчiпних руб п’ятдесят,

Якi йому з вузлика вдiлить Килина,

Та буде летiти в космiчний кагат

Наша сипка земля – картоплина…

За допомогою мистецького одивнення науковiй зарозумiлостi тут протиставлено природнiсть i непретензiйнiсть працi «слiпих жукiв».

Усе, справдi, вiдносно, зовсiм не жартiвливо стверджуе балада-притча. Зрештою, i ii можна витлумачувати по-рiзному. Як i iнший твiр зi сцiентичною тематикою – «Баладу про кiбернетичний собор».

Поняття соборностi в украiнському контекстi означае омрiяну й вистраждану протягом столiть гармонiю духовноi та нацiональноi едностi. Пiсля проголошення незалежностi воно, на жаль, не втратило актуальностi. Сучасна комп’ютеризацiя, глобалiзацiя, мiжконфесiйнi розходження, боротьба за iнформацiйний i духовний простiр не знiмають, а ще бiльше загострюють порушенi проблеми… «Балада про кiбернетичний собор» – ще одне знакове i художньо переконливе вiдгалуження теми з ретроспективним чуттям ходи iсторii, з образною проекцiею в майбутне.

Тут знайшов художню трансформацiю справжнiй факт: в одному з соборiв колишньоi резиденцii буковинського митрополита на початку 60-х рокiв було встановлено електронно-обчислювальну машину.