Крила. Поезії 1980–1990 років

«Подих доби»

Збiрка «До джерел» (1972) вийшла по п’ятилiтнiй мовчанцi пiсля означеного порогом 30-лiття бурхливого початкового перiоду творчостi поета. Репресивнi хвилi, що перекочувалися протягом цього часу насамперед у гуманiтарно-культурному середовищi, позначились на змiстовому наповненнi збiрки, що вмiстила широку гаму драматичних колiзiй, мислительних i духовних перипетiй тiеi складноi пори. Тут i бунтiвливi, спрямованi в сучаснiсть «Балада про Кармалюка» та «Оскарження Івана Гонти», iнакомовнiсть яких ледь камуфлювалася заголовками; i розгортання сковородинського циклу з осмисленням постатi видатного фiлософа та митця, котрий змiг подолати час непiддатливiстю до спокус свiту; i «Причетнiсть планетарна» та «Зелена брама» з ноосферним вiдчуттям: «А буде свiт, яким його складем»; i гнiвна iнвектива «Мовчанка Стефаника»:

Я ж вам гармати слiв повиставляв!

Я ж нiс за вас камiнного хреста,

Аж захлиналась у сльозах земля!

Так чом же вам зацiпило вуста!

Алюзивне звучання цiеi iнвективи стае зрозумiлiшим, коли взяти до уваги, що саме тодi, пiсля заборони знятого Ю.

Болiсно сприймались i штучно створюванi перепони на шляху до розумiння «простими людьми»: адже в коло постiйних мотивiв поета ще з перших його збiрок входило вiдчуття «провини безневинноi» («Двi сестри»), вiдповiдальностi за iснування «доль забутих», прагнення наблизитися до «тiеi едино озонноi Правди», до якоi йдеш, «Обплетений кiлометрами фiлософiй, / Райдугами симфонiй i мiсячних iнтегралiв», i вiд якоi «Інодi тiльки буваеш на вiдстанi серця» («Балада про дядька Гордiя»).

Роздуми про «призначення» поета i поезii, над одвiчною проблемою творчоi свободи i необхiдностi супроводжують лiричного героя на всьому шляху його духовних змагань та осягнень. «Сонячний етюд», «Крила» (талант i компромiс), «Балада творчостi», «Десь на днi моiх ночей…» (неповторнiсть i сувереннiсть мистецького свiтобачення), «Не будьте самовбивцями…», «Саркастичне» («Слину волячу, Жилу волячу / Наструню на кобзу свою на козачу / Й пiду, обнявшись з двома волами, / Брати на роги модернi бедлами…»), «Ідея фiкс», «Триптих про слова» («Затям собi i стверди це життям, / Що слово – з музики, з гiрких ii агонiй…»), «Чому ти, серце, все болиш частiш?.