На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
У кiмнатi бiля великого дзеркала горiло кiлька свiчок. Там же, на столику, лежали якiсь сухi трави, ножицi, стояла мисочка з водою.
І тепер про Лариску. Я вже казала, що вона була блискучою легкоатлеткою, майстром спорту, i якби раптом iй би справдi загрожувала розправа ii ревнивого нареченого Ісмаiла Огли, вона б легко дременула вiд нього, поблискуючи п’ятами, з легковажним хихотiнням. Чого не можна було сказати про нас iз Валею. Я бiгаю дуже погано.
– Ви все неправильно робите, – заявила я, кидаючи пальто на лiжко.
Причому в моiх словах була дещиця правди. Адже влiтку я напросилася у фольклорну експедицiю в села старовiрiв i там багато чого бачила. Як треба зиму проводжати й наречену вiддавати, та бiля дзеркала ворожити.
– А головне, щоби ти, – звернулась я до Лариски, – аби ти, якщо хочеш нареченого у дзеркалi побачити, – щоби ти осторонь поки що сидiла i чекала, коли тебе до дзеркала покличуть. Зрозумiла?
Лариска кивнула.
– Іди до мене! – потойбiчним голосом гукнула я Лариску, залишивши бiля дзеркала горiти лише одну свiчку. – Сiдай бiля дзеркала, – продовжила я свое казання, – сiдай, заплющ очi й мовчи. Коли скажу: «Дивись!» – тодi розплющиш очi, глянеш i хутко-хутко вiдвернешся. Інакше…
Я й сама не знала, що «iнакше», але мене вже несло.









