На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І у нього, в цього кота, з’явилася безсоромна звичка по горiху видряпуватися на вiкно нашоi з Лiною спальнi. Зазвичай вечорами або пiзнiше вiн вештався сюди-туди пiдвiконням, гримiв бляхою, пiдвивав i буцав головою скло. Одне слово, тi гостi, котрi залишалися ночувати в нашiй кiмнатi, зазнавали вночi незабутнiх вражень. (Якщо ми забували iх попередити.) Кiмната ж бо була на другому поверсi…
І ось, коли вже всi вклалися спати, мама раптом охнула: кiт! Ми забули сказати iм про кота. І саме цiеi митi пролунав гуркiт – кiт стрибнув на пiдвiконня.
Тато спустився вниз у двiр, щоб погукати i нагодувати кота. А ми в жахливому настроi розiйшлися по кiмнатах. Найгiрше було менi. Через мене Лiнка могла залишитися старою дiвою i все життя плести синi панчохи.
Вранцi я все проспала.
І тато Дзундза залишився. Назавжди.
І так менi це сподобалось, що я вийшла з ванноi, побiгла за пiдручником з математики i попросила маму Дзундзу пояснити менi формули скороченого множення, котрi я не розумiла й плутала. І вона пояснила терпляче та дуже зрозумiло. А згодом ми знову сидiли за столом, i наш тато разом iз татом Дзундзою спiвали пiсню про «побежать за поворот», душевно i тепло.
Навеснi наша Лiна вийшла замiж i стала Дзундзою.
«Раз в крещенский вечерок…»
Я. І. Пащуку
Не розумiю, що мае на думцi жiнка, коли каже: «Я не така…»
Особисто я – така. Так. Я довiрлива. Радiсна. Я наiвна. І – цiлковита дурепа, через що ледь не вилетiла з унiверситету.









