На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiн вовтузився недовго, вiдмикаючи свою клiтку, – рiвно стiльки, щоб пюре злегка вистигло. Терентiй вилетiв саме тодi, коли випили третю стопочку за батькiв i щоб мир був у всьому свiтi, i мама розклала в тарiлки гаряче – фрикадельки з картопляним пюре. Нiхто не зауважив, як Терентiй лiтае над столом, примiрюючись, – вiн же маленький. Мами обговорювали варiанти весiльного меню, Аркадiй гомонiв iз Лiною, тато натхненно розповiдав татовi Дзундзi, котра риба на що клюе. Терентiя засiкла тiльки я, проте пiзно… Папуга з усього розгону бухнувся пузом просто в центр тарiлки тата Дзундзи.
Моторошний зойк ми з мамою почули одночасно, коли розливали чай, – Лiна пiшла до своеi кiмнати за дитячими свiтлинами. Мама очима наказала менi побiгти з’ясувати. Я побiгла… Видовище було жахливим! Каролiна, наша болонка, замурзана, мокра i щаслива, затишно згорнувшись, спала просто на пальтi мами Дзундзи – на новому червоному пальтi, недбало кинутому на крiслi.
Ой-ой-ой! І то ще було не все. Не все. Пальто – дрiбницi. Що там пальто… Ми з Лiною тихцем вiднесли його до батькiв у спальню, а потiм уночi Лiна i мама вичистили його.
Страшна рiч – ми зовсiм забули про найголовнiше. Ми! Зовсiм! Забули! Про кота!!!
То була моя i тiльки моя провина. Я обожнювала свою сестру. І щиро бажала iй щастя. І страшенно боялася, що ii не вiзьмуть замiж за Аркадiя через мене. Адже тато сказав, що дiвчата – це такий товар, що його треба вiддавати, поки просять.
Отож, я пригодувала вуличного кота.









