На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Престарiла мавпочка з сивою мордочкою та мудрими очима годинами сидить у Вальчиному барi й, невесело пiдперши щоку, п’е текiлу, доки не засне… Ось така печальна iсторiя.
А ще одну дивовижну пару я бачила у Санкт-петербурзькому зоопарку – дiвчинку та жирафеня. І у дiвчинки, служительки зоопарку, й у жирафи були однаковi довiрливi круглi очi з бiлими прямими вiями. Обидвi неоковирнi, незграбнi, довгошиi та довгоногi. Вони, цi двое, були наче двi сестри – дiвчинка i жирафа. Дiвчинка чистила жирафу щiткою, пестячи боки, а жирафа величезним синiм язиком облизувала дiвчинцi смiшний хвостик на головi, затягнутий яскравою гумкою… Тодi я стояла i стояла, довго спостерiгаючи цю сцену.
Тож мав рацiю мiй друг мольфар iз Чорногори. Хто вмiе з Богом розмовляти, той i дружити вмiе як нiхто.
Толiк i Михась
Того дня в нашому маленькому прикарпатському мiстi було храмове свято. У такi днi в нас нiхто навiть не поворухнеться, аби щось таке робити, лиш би не вiдпочивати. Навпаки. Все зачиняеться – заклади, контори, офiси, магазини, майстернi, ринки. Хворi не хворiють, породiллi не народжують, шевцi не тачають, ткачi не тчуть, швеi не шиють. Тихо. Нiхто нiчого важчого за склянку не пiдiйме.
Тут один у храмове свято взяв до рук лопату черв’якiв накопати для риболовлi. То сусiди з ним пiвроку не розмовляли. І якщо потiм дощi чи посуха, на нього гнiвались, казали, мовляв, це тому, що ти, Бронька Кордонський, у храм копав. Ось як суворо в нас iз цим.
Свято. Трембiти гудять. Дзвони дзвонять. А як це красиво! Рано-вранцi йдуть через пiдвiсний мiсток «люде» у вишиванках, у капелюхах зелених з перами, урочистi, величнi та значнi, немов пряники. Йдуть неквапливо до церкви Святоi Параскеви.









