На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Бачиш – вiн як людина: ось голова, руки, ноги… От вип’еш цiеi води живоi, тiльки крапельку – будеш лiтати, як птах, вип’еш двi крапельки – будеш сильний, як ведмiдь, а втрете вип’еш – будеш мiцний, як гуцул! І нiколи не забудеш вуйка Василя!
Вуйко Василь був таким переконливим, так впевнено й спокiйно обiцяв недовiрливому Женiку, що той здихаеться всiх хвороб… І Женiк зважився скуштувати. Але нiхто не сказав Женiку-Джеймсу, що корiнь життя – джинджер – настояний на дев’яностошестиградусному спиртi.
– Гу-ля-ем!
– Женька!!! – заволали ми разом. – Женька!!! Вiн повернувся!!!
Ми вибiгли на повiтря, до рiчки, милувалися маленькими водоспадами i порiжками.
Женiк уже не заперечував, що його звуть Женькою, а не Джеймсом, нарiкав на Америку i тужив за нашою радiсною безтурботною юнiстю. «А пам’ятаете? А пам’ятаете? А пам’ятаете?» Втомлений, захмелiлий, змiшавши на додачу спирт iз ранковими таблетками, Женька завалився спати в однiй iз машин, махнувши нам:
– Гуляйте, друзяки!
З першими зорями ми попрощалися з вуйком Василем i вирушили додому.
Дорогою посигналив Юра-мент, вiн повертав до дачного селища, до себе на дачу. Потiм вiдстала й друга машина з Ларисою та ii чоловiком. Коли ми приiхали додому, було вже геть темно.
– Женько, вставай! Приiхали, – обережно погукав Аркадiй.
– Женiчко! – озирнулась я, щоб розбудити нашого гостя. Озирнулась – i охнула. Женьки на задньому сидiннi не було. – Де Женька?! – запанiкувала я. – Женька де? Йому ж завтра летiти в Киiв!
Аркадiй замислився: Женька пiшов спати до якоi машини? Нашоi, Юриноi чи до Лариски?
– Не пам’ятаю.
Ми увiрвалися в дiм i кинулися до телефона. Лариска вхопила слухавку миттево, нiби чекала. І через це я подумала, що, напевне, Женька у неi. Але його не було в ii машинi. Вона навiть у багажник зазирнула. Юрин мобiльний вiдповiдав жiночим голосом англiйською: мовляв, господар не може зараз пiдiйти. Потiм.









