На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiн випив якусь пiгулочку й прилiг. А ми пречудово розмiстилися на верандi, але не встигли накрити на стiл, як зi свого притулку вилетiв Женiк. Вирячивши очi, сонний i скуйовджений, вiн тицяв пальцем туди, звiдки втiк, i лопотiв:
– Там… там… там!.. Муха!!!
Муха, що напала на Женiка, була звичайною дрiбною безпородною мухою. Та ми всi накинулися на неi, немов пiдроздiл американських морських пiхотинцiв на Бен Ладена. Муху, завдяки нашим згуртованим дiям, було знищено. На вiдмiну вiд Бен Ладена.
– Дже-еймсе…
– Джеймсе, Джеймсе. Спи, вiдпочивай…
Доки змучений Женiк дрiмав, ми радилися, куди б його повезти, щоб не провокувати його букет алергiй, щоб йому сподобалося, щоб усiм було весело, щоб не було комарiв та мух.
– В гори, – запропонував мудрий Аркадiй, – мух i комарiв немае в горах. В гори!
Ми розбудили Женiка i трьома машинами рушили в Карпати.
«Друга в гори тянi, рiскнi», – горлали ми дорогою.
Женiк сумно зiтхав, був вiдчуженим i печальним. Нiчого, нiчого, Джеймсе, ти зараз побачиш таку красу! Таку, Джеймсе, що миттево станеш Женiком!
Аркадiй знався на своiй справi. Ми приiхали до маленького гiрського села пiд Косовом, до вуйка Василя, котрий тримав колибу – таку дерев’яну гуцульську хату, в центрi якоi палало вогнище, на вогнi смажилося свiже м’ясо, а Марiчка, невiстка вуйка Василя, бiгала в постолах помiж зрублених навiки столiв i подавала домашне вино.
Господар мiцно обiйняв Аркадiя, ми завели блiдого ниючого Женiка i зручно повсiдалися на вкритих домотканими веретками лавицях. Аркадiй пошепотiвся з господарями, i вуйко Василь пiдсiв за наш стiл. Приобiйнявши Женiка велетенською рукою колишнього плотогона, вуйко Василь почав спiвчутливо приповiдати:
– Йой, яка людина хвора! Треба лiкувати…
Женiк занепокоено зблискував очима i монотонно твердив:
– Я не п’ю, не п’ю.
А Василь – мовляв, йой, таж не даю тобi пити, даю лiкуватися. І крикнув Марiчцi:
– Дитино, принеси менi джинджери з комори.
Усмiхнена Марiчка бiгом притягла скляну банку, де в темно-зеленiй рiдинi плавав якийсь непримiтний корiнець.
– Ось, дивись, – ще мiцнiше обiйнявши ослаблого Женiка, запропонував вуйко Василь, – от бачиш корiнь?
– Так! – ледь не плачучи, кивнув Женiк.









