На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции () и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
📚 Читайте "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Наш недорiкуватий трiечник Женiк, який англiйською знав лише «Stand up and go out!», переконував тепер натовпи англомовного люду в перевагах праведного життя задля спасiння душi.
Ми всi – його старi друзi та однокласники – почали готуватися. Зробили ремонти у квартирах та пiд’iздах. Помили вiкна i змусили сусiдiв. Щоб було не соромно за прожитi без Женiка роки. Михайло Постельник здiйснив узагалi неймовiрну рiч. Позаяк Женiк мав зупинитися у мене, Михайло пригнав на мою вулицю асфальтоукладач та чотирьох майже тверезих робiтникiв iз дорвiддiлу.
У недiлю, в день прибуття Женiка, о четвертiй ранку, ми всi вирушили до аеропорту. Рейс затримувався через туман. Але ми чекали. Ми навiть не почали випивати. Хоча у нас було з собою. Мабуть, через забобони. А на думку це спадало кожному, настирливо спадало. Втiм, висловити iдею вголос нiхто не наважувався. Перебиваючи одне одного, ми згадували подii з нашого з Женiком спiльного життя. Яким веселим вiн був, розсiяним i безтурботним, чарiвним i щедрим.
Ми були щасливими того ранку. І почувалися молодими, бо зiбралися всi разом зустрiчати нашого друга, нашого старого друга Женьку Титаренка. З Америки.
Ми тверезо дочекалися лiтака, i нарештi Женiк вийшов, полисiлий, роздобрiлий, величний. Але ми одразу його впiзнали! Женька! Женька!
Його квасне невдоволене обличчя красномовно свiдчило, що це не найкращий день в його життi. Мляво вiдповiдаючи на нашi обiйми, Женiк бурчав, який мерзенний аеропорт у Киевi.
Ми подумали: нiчого, вiн зараз вiдпочине, розслабиться, вип’е, i ми отримаемо нашого старого Женьку, душу компанii, веселуна i балагура. Нiчого. Пiд’iжджаючи до мого дому, Женiк поблажливо похвалив дорогу, органiзовану Михайлом, i заохочувально сфотографував нас усiх на тлi вiдремонтованого будинку.
Ну, ви знаете, як ми можемо прийняти гостя. Як мама навчила.









