На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Реквієм для Рози» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Реквієм для Рози

Автор
Дата выхода
17 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Реквієм для Рози" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Реквієм для Рози" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Раїса Плотникова) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Основна історична складова «Реквієму для Рози» – старі листи. Актриса колишнього театру Садовського, піаністка, пише коханому послання в безвість, змальовуючи жахіття свого існування у Києві на початку 30-х років ХХ століття. Чекісти змушують її працювати прибиральницею і після допитів замивати криваві сліди катувань у підвалі «черезвичайки», а пізніше – супроводжувати знущання над людьми грою на піаніно. Уже в наш час ці листи майже столітньої давності потрапляють до рук скромного доцента, викладача історії. У вирі сучасного життя він іде слідами авторки пожовклих аркушів, переживає власну драму, шукає паралелі в подіях минулих років і знаходить своє кохання вже у круговерті Революції Гідності.
Хто така Роза, яку роль вона відіграла в житті юної актриси-піаністки і як переплелися складні перипетії життя героїв минулого і сьогодення, ви дізнаєтеся із нового роману Раїси Плотникової, який отримав спеціальну відзнаку «Вибір видавця» на міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова-2016».
📚 Читайте "Реквієм для Рози" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Реквієм для Рози", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я мовчки дивився на неi, вiдчуваючи нестерпне бажання сказати вголос те, що думав: щастя жорстоке, бо минаючи, неодмiнно буде приходити в сни, у згадки, у мрii… І, може, саме таким ось босоногим дiвчиськом являтиметься з оцiеi митi в спомин, та нiколи не повернеться в реальне життя, бо щастя саме по собi минуще.
Нi, я не сказав цього Варi, боячись прискорити мить зникнення щастя, адже озвучена думка, на мiй погляд, матерiалiзуеться швидше.
– Любий, у нас щось трапилося? – запитала вона наполохано.
– Нi, я думаю, що те «щось» мае трапитися неодмiнно, але поспiшати не варто.
– Отакоi! І це треба ж було розбудити мене в ранкову пору, щоб нагнати смутку й виголосити заупокiйну! Ти що, розлюбив мене за нiч i прийшов на свiтанку сповiстити новину?
– Ти невiрно прочитала моi мислi. Ба, але ж таки прочитала! – вигукнув я здивовано. – Знаеш, моi думки могла читати тiльки бабуся, i я страшенно боявся ii проникливих очей, коли був малим.
Тут мiй погляд ковзнув вздовж стiни й раптово зачепився за кухонний стiл, край якого було видно з коридору. Серце тьохнуло. Недопита пляшка червоного вина, два високоногi фужери, обгортка з шоколаду, напiвобiрване гроно винограду розляглося прямо на скатертинi… Живописний натюрморт для двох доповнювала попiльничка з недопалками. Я витрiщився на ту пляшку i, силкуючись пригадати назву вина, пригадував той далекий день, коли саме таке ми збиралися випити з Варею в труднi холоднi днi пiсля перебудови нашоi держави, а в магазинах – шаром покоти, i тiльки великий блат забезпечив нам бодай щось пристойне з питва.
Але до чого це згадувати? Я оговтався й пройшов крiзь Варю, принаймнi так менi здалося цiеi митi, опинившись у кiмнатi, яка слугувала i за вiтальню, i за опочивальню, i за робочий кабiнет.
Я оскаженiв.







