Реквієм для Рози

І тодi шанс втратити все – буде единим, а повернення затяжноi, красивоi, по-своему вiдданоi прелюдii нам не гарантував навiть сам Господь Бог. Виходить, що ми, нахлебтавшись за роки свого життя вдосталь розчарувань, стали боягузами. А той, хто носить в своiх грудях страх, не здатен на вчинок. Хоча, озираючись, менi чомусь здаеться, що Варя боялася мене так, як гора боiться вiтру. Та якби я випадково не нарвався на чужу телефонну розмову, нашi стосунки й досi могли б перебували в станi прелюдii.

– Вiн йолоп! Я не можу повiрити людинi, яка прикидаеться святою – краще вже бути безбожником. Знаеш, що вiн сказав, коли Габелко запитав, чому тут правлять службу росiйською? Не знаеш? А я своiми вухами чула, як вiн вигукував: «Ідiть звiдси, бо я зараз дiстану з-пiд ряси пiстолет!» – роздратовано сказала Варя на тому боцi дроту, тобто по телефону, коли я одного разу набрав номер i припав до слухавки з надiею на райський солоспiв. – Розумiеш, iз нами вiн говорив чистою украiнською, а правив у нашiй церквi росiйською.

Я розгубився. Я не розумiв, чому вона навiть не привiталася, про кого говорила, i взагалi, чого iй треба вiд мене?

– Мовчиш? Можеш помовчати, але не захищай його, бо я не вiрю в духовнiсть того, хто прямо на френч «кадебешника» одягнув сутану, – сказала вона трохи спокiйнiше.

– Варочко, ти про що говориш? – запитав я.

– Це хто? – прошепотiла вона здивовано.

– Варочко, я, мабуть, встряв, але…

– Ти – як снiг на голову! Я ж не з тобою розмовляю! – вигукнула вона i гепнула слухавкою.

Так ми, дякуючи плутаним комунiкацiям, вперше полаялися. І що дивно, всi нашi наступнi лайки вiдбувалися тiльки тодi, коли говорили вслiпу, тобто по телефону. Можливiсть доторкнутись одне одного хоча б поглядом завжди рятувала, а магiя реального плотського доторку взагалi здавалася всесильною, бо оберiгала вiд фатальноi фальшi слiв.

Але тодi Варя зателефонувала буквально за кiлька хвилин пiсля скандалу i не вибачаючись запропонувала зустрiтися. Я вiдчув холонучим серцем, що вона просто призначила побачення. І це пiсля багатьох рокiв знайомства! Менi чомусь пригадалася моя давня любов iз страшнуватим, навiть трагiчним фiналом.

Того разу не було нiякоi бодай приблизноi прелюдii.