40 днів Муса-Дага

Добиратися до нього треба було путiвцем, через Азiру та Бiтiас, загалом пiвмилi. Сьогоднi Муса-Даг, незважаючи на своi прiрви, скелi-бастiони i заростi, поводився, як гречна гора, яка бажае показатися альпiнiстам iз найкращого боку.

Всi перебували в дуже бадьорому настроi, навiть Іскуя якось повеселiшала. Габрiель мав можливiсть переконатися, що його син iз того часу, як вiдвiдуе школу Шатахяна, з запаморочливою швидкiстю забувае свое европейське виховання.

– Я його просто не впiзнаю, – сказала якось Жульетта чоловiковi.

Стефан уже знав Дамладжк майже так само добре, як i його батько. Вiн намагався вдавати з себе провiдника. Однак весь час звертав iз дороги, позаяк не хотiв пропускати жодноi важкодоступноi кручi, де мiг би похизуватися своею спритнiстю. Часом пiдлiток iшов далеко вперед, а iнодi так вiдставав, що його голос, який вiдгукувався на поклик, був ледве чутний.

У Стефана були серйознi причини вiдставати: Сато, певна рiч, не дозволили брати участь в екскурсii, хоч хлопець i просив за неi. За цим диким i злющим створiнням поки що не значилося нiяких злочинiв, i все ж вона вiдштовхувала вiд себе всiх своiми «нечистими очима». Але Сато була единою його ровесницею в обiйстi, тому Стефан iз класовоi, так би мовити, солiдарностi однолiтка завжди був на ii боцi. Вiн i зараз знав, що подруга, за своiм звичаем, крадькома йде iхнiми слiдами.

Правда, розмовляти з нею було дуже важко. Якийсь час ця тваринка вiдповiдала по-хорошому, цiлком розумно, та раптом впадала в нестяму, i тодi з рота ii випiрнали безглуздi, огиднi звуки.

До чудовоi галявини дiйшли ранiше, нiж Габрiель планував. Христофор, слуга Мисак i конюх пiд керiвництвом Авакяна добре попрацювали. Намети були вже розбитi та мiцно закрiпленi. Над шейховим, або дiдусевим, шатром навiть майорiв прапор iз вишитим давньовiрменським гербом: Арарат, ковчег, а посерединi ширяе голуб.

Шатро це i справдi було розкiшним житлом, нагадуванням про далекi часи величi та блиску. Мало воно вiсiм крокiв у довжину i шiсть завширшки. Осердя було зроблене iз жердин в руку завтовшки, з винятково твердоi деревини, стiни намету зсередини були обшитi гарними килимами. Правда, намет мав суттевий недолiк: усерединi гостро пахло камфорою та старими речами.