На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «40 днів Муса-Дага» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
40 днів Муса-Дага

Автор
Дата выхода
05 мая 2017
🔍 Загляните за кулисы "40 днів Муса-Дага" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "40 днів Муса-Дага" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франц Верфель) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Відомий австрійський поет, романіст і драматург Франц Верфель (1890–1945) народився в заможній єврейській родині у Празі (на той час Австро-Угорщина). Вчився в університетах Праги, Лейпцига, Гамбурга. У 1915–1917 рр. воював у лавах австрійської армії на російському фронті. У 1929 р., подорожуючи Сирією, Верфель відвідав у Дамаску килимову фабрику, де побачив сотні виснажених, обірваних дітей вірменських біженців. Це спонукало його написати роман «40 днів Муса-Дага», щоб розповісти європейському читачеві про геноцид вірменського народу в Османській імперії 1915–1916 рр. В основу твору покладено реальні історичні події. Не можна без хвилювання читати про випробування, які випали на долю вірменів, зокрема головного героя Габріеля Багратяна – людини з європейською освітою, колишнього офіцера турецької армії, одруженого з француженкою, який, так уже судилося, раптом опинився на своїй батьківщині у найжахливіші часи…
📚 Читайте "40 днів Муса-Дага" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "40 днів Муса-Дага", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Його ввiчливiсть наслiдували здебiльшого i нижчi чиновники, за винятком жорстокого марашського мутесарiфа. І все ж у сiчнi в Йогонолук iз Антiохii для вилучення зброi прибув у супроводi капiтана полiцii рудий мюдiр. Прийнявши до вiдома свiдчення усмiхнених мухтарiв, що нiхто тут зброi нiколи не отримував, обидва спокiйно зникли.
На щастя, мухтар свого часу справдi не дав розписки уповноваженому комiтету. Габрiель похвалив вiйта:
– Дуже добре, а рушницi хоч на щось годяться? Скiль-ки iх?
– П’ятдесят маузерiвських гвинтiвок i двiстi п’ятдесят грецьких карабiнiв.
Габрiель задумався. На таке i справдi не варто слова тратити. А чи немае у людей ще якоiсь вогнепальноi зброi? Кебусян зам’явся.
– Це – iхня справа. На полювання багато хто ходить. Але яка користь вiд кiлькасот допотопних рушниць iз кремiнним запалом?
Габрiель устав i простягнув мухтаровi руку.
– Дякую за довiру, Товмасе Кебусян! А тепер, якщо вже ти менi все розповiв, я б хотiв знати: куди ви все це запроторили?
– Тобi неодмiнно треба знати, ефендi?
– Нi, але менi цiкаво, i я не бачу пiдстав приховувати вiд мене кiнець iсторii.
Мухтар кiлька хвилин боровся iз собою. Про «кiнець iсторii», крiм його спiвтоваришiв вiйтiв, Тер-Айказуна i паламаря, справдi не знала жодна душа. Але було в Габрiелевi щось таке, перед чим Кебусян не мiг встояти. І, вiдчайдушно заклинаючи його мовчати, вiн усе ж видав Багратяну цю таемницю.
Паки з рушницями i набоями поховали на Йогонолукському кладовищi, по-справжньому, в могилах, i на надгробках написали вигаданi iмена.
– Ну, ось, тепер мое життя в твоiх руках, ефендi, – вирвався з грудей мухтара стогiн, коли вiн вiдчиняв дверi, випускаючи гостя.
Той, не обертаючись, вiдповiв:
– А може, i так, Товмасе Кебусян.
Думки, яких вiн i сам лякався, невiдступно переслiдували Багратяна, були для душi таким сильним потрясiнням, що вiн i на годину не мiг забутися нi вдень, нi вночi.
Габрiель бачив перед собою тiльки роздорiжжя, де шлях розгалужувався. Ще п’ять крокiв – i вiдразу туман, темрява. Але, либонь, у життi кожноi людини напередоднi рiшення нiщо не видаеться настiльки нереальним, як мета.









