На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «40 днів Муса-Дага» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
40 днів Муса-Дага

Автор
Дата выхода
05 мая 2017
🔍 Загляните за кулисы "40 днів Муса-Дага" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "40 днів Муса-Дага" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франц Верфель) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Відомий австрійський поет, романіст і драматург Франц Верфель (1890–1945) народився в заможній єврейській родині у Празі (на той час Австро-Угорщина). Вчився в університетах Праги, Лейпцига, Гамбурга. У 1915–1917 рр. воював у лавах австрійської армії на російському фронті. У 1929 р., подорожуючи Сирією, Верфель відвідав у Дамаску килимову фабрику, де побачив сотні виснажених, обірваних дітей вірменських біженців. Це спонукало його написати роман «40 днів Муса-Дага», щоб розповісти європейському читачеві про геноцид вірменського народу в Османській імперії 1915–1916 рр. В основу твору покладено реальні історичні події. Не можна без хвилювання читати про випробування, які випали на долю вірменів, зокрема головного героя Габріеля Багратяна – людини з європейською освітою, колишнього офіцера турецької армії, одруженого з француженкою, який, так уже судилося, раптом опинився на своїй батьківщині у найжахливіші часи…
📚 Читайте "40 днів Муса-Дага" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "40 днів Муса-Дага", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Великi очi владики (очi у вiрменiв майже завжди великi, розширенi вiд жаху очi на обличчях iз печаттю тисячолiтньоi скорботи) вiдображали двi суперечливi властивостi: вiдчуженiсть вiд свiту i рiшучiсть людини, котра пiзнала свiт. Вардапет був у чорнiй рясi, в насунутому на чоло гострому клобуцi. Вiн раз по раз ховав руки в широкi рукави одежi, немов його морозило вiд холоду цього теплого весняного дня. Гiсть обережно сiв у ненадiйне очеретяне крiселко.
– Дуже шкодую, ваша святосте, що жодного разу не мав можливостi вiтати вас у своiй оселi.
Вардапет опустив очi та розвiв руками:
– Шкодую про це ще бiльше, пане Багратян. Але недiльний вечiр – единий вiльний вечiр, який ми можемо мати у своему розпорядженнi.
Габрiель оглянув кiмнату. Вiн думав, що побачить у цiй церковнiй канцелярii теки та фолiанти. Нiчого схожого. Лише на письмовому столi лежало кiлька папiрцiв.
– На вашi плечi лягае чималий тягар. Уявляю собi, як вам.
Тер-Айказун цього не заперечував:
– Найбiльше сил i часу забирають далекi вiдстанi.
– Так, така далечiнь, – дещо неуважно вiдзначив Габрiель, – ну, тодi я цiлком можу уявити собi, що у вас немае нi часу, нi бажання бувати в товариствi.
Тер-Айказун глянув на гостя з таким виглядом, нiби його неправильно зрозумiли.
– Нi, нi! Я цiную надану честь i прийду до вас, пане Багратян, щойно настане певне полегшення…
Вiн не закiнчив – уникав, мабуть, уточнювати слово «полегшення».
– Те, що ви збираете у себе наших людей, гiдне всiлякоi похвали. Вони багато чого тут позбавленi.
Габрiель спробував перехопити погляд вардапета.
– А ви не думаете, святий отче, що зараз не дуже слушний час для свiтських розваг?
Швидкий, дуже уважний погляд.
– Навпаки, ефендi! Саме зараз час бувати людям разом.
Габрiель не одразу вiдповiв на цi дивно багатозначнi слова. Минула добра хвилина, поки вiн не зауважив, начебто мимоволi:
– Інколи просто дивуешся тому, як безтурботно тече тут життя i як нiхто, либонь, нi про що не тривожиться.
Вардапет знову опустив очi, готовий, здавалося, терпляче вислухати будь-який осуд.
– Кiлька днiв тому, – повiльно продовжував Габрiель, починаючи свое зiзнання, – я був в Антiохii i дещо там дiзнався.
Мерзлякуватi руки Тер-Айказуна визирнули з рукавiв ризи. Вiн склав iх, мiцно сплiв пальцi.
– Люди в наших селах рiдко бувають в Антiохii, i це – на краще.









