На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «40 днів Муса-Дага» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
40 днів Муса-Дага

Автор
Дата выхода
05 мая 2017
🔍 Загляните за кулисы "40 днів Муса-Дага" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "40 днів Муса-Дага" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Франц Верфель) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Відомий австрійський поет, романіст і драматург Франц Верфель (1890–1945) народився в заможній єврейській родині у Празі (на той час Австро-Угорщина). Вчився в університетах Праги, Лейпцига, Гамбурга. У 1915–1917 рр. воював у лавах австрійської армії на російському фронті. У 1929 р., подорожуючи Сирією, Верфель відвідав у Дамаску килимову фабрику, де побачив сотні виснажених, обірваних дітей вірменських біженців. Це спонукало його написати роман «40 днів Муса-Дага», щоб розповісти європейському читачеві про геноцид вірменського народу в Османській імперії 1915–1916 рр. В основу твору покладено реальні історичні події. Не можна без хвилювання читати про випробування, які випали на долю вірменів, зокрема головного героя Габріеля Багратяна – людини з європейською освітою, колишнього офіцера турецької армії, одруженого з француженкою, який, так уже судилося, раптом опинився на своїй батьківщині у найжахливіші часи…
📚 Читайте "40 днів Муса-Дага" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "40 днів Муса-Дага", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Цим ми iх смертельно образили. Що ж, тепер доведемо свою перевагу на дiлi!
Самвел Авакян нерухомо сидiв пригнiчений. Але бiльше, нiж думки про спiльну долю, збурювали непереборнi потоки, що струменiли вiд Габрiеля. Багратяна огортала не сяюча, а розпечена субстанцiя. Що менше Габрiель промовляв, що спокiйнiше працював, то густiшою вона ставала. На Авакяна ця позицiя справила такий сильний вплив, що вiн не мiг зосередитися, не знаходив слiв, аби висловити своi сумнiви, i тiльки не зводив очей iз працедавця, котрий знову заглибився в роботу над вiйськовим планом.
– А тепер iдiть униз, Авакяне. Скажiть, що я до обiду не прийду. Нехай пришлють менi з Мисаком чогось попоiсти. Менi не можна втрачати нi хвилини. Крiм цього, не хочу нiкого бачити до зборiв, жодноi людини, затямили? Навiть мою дружину!
Народ почав сходитися незабаром пiсля полудня. Як було домовлено, мухтари самi контролювали всi три входи в парковiй огорожi, щоб засвiдчити особу кожного учасника зборiв.
На високому ганку будинку зiбралися вiдомi люди Муса-Дага. Сходи, що ведуть до ганку, слугували ораторською трибуною. Писар йогонолукськоi громади поставив бiля нижньоi сходинки столик, аби нотувати найважливiшi рiшення.
Габрiель хотiв якнайдовше залишатися в своiй кiмнатi, вiкна якоi виходили на подвiр’я з юрбою, щоб не розтратити душевну повноту цiеi хвилини на випадковi розмови.
Змертвiлi, пониклi обличчя – не тритисячний натовп, нi, – одне загальне, едине обличчя. Втiлення вигнання, що втратило надiю, – воно таке саме тут, як у сотнях iнших мiсцин у цю годину. Вся ця людська маса стояла, хоч у цьому не було потреби, так болiсно притиснувшись одне до одного, що здавалася менш численною, нiж було насправдi.









