Свята Марійка

Ось так несподiвано й дiзналася Надежда, куди саме ii чоловiк ходив.

«Он воно що, – думае Надежда, – знайшов багату жiнку iз квартирою, уже й обживаеться в сiм’i, звикае; ще трохи потягне кота за хвiст, а там наважиться, та й шукай вiтра в полi! Треба менi iз цим усiм щось робити».

І вирiшила Надежда для початку за Вiталiем прослiдкувати. Але ж двое дiтей на кого зоставити? Та й клопотiв по дому вистачае.

День, два збиралася Надежда, а потiм таки намiрилася вийти в мiсто, щоб хоч подивитися на той будинок, де живе ii розлучниця.

Третього дня пiсля того, як дiзналася всю правду, таки одягнулася Надежда в новiше плаття, взяла дiтей за руки…

Аж тут – чоловiк iде додому, мов щось вiдчув.

– Куди це ти збираешся? – питае.

– Та хотiла до перукарнi пiти, учора домовилася iз Сонею Львiвною, щоб за дiтьми подивилась.

– Я знаю, менi Орися сказала, що ти на бабусю iз сестрою iх маеш залишити. Але я тобi дiтей кидати не дозволяю! Щоб iз дому нiкуди нi ногою, чула?! А то…

Мабуть, слiдкував за нею.

Похнюпилася Надежда, перевдягнулася в старий заштопаний халат, зосталась удома.

І Вiталiк цiеi ночi вдома був; а потiм цiлий тиждень до мiста не виходив.

– Мабуть, щось мiж ними сталося, – казала подружкам Надежда.

– А раптом усе само собою розсмокчеться?

Вона вже й рада…

Аж ось пiсля обiду в недiлю зiбралися жiнки на посиденьки, а тут i Соня Львiвна вийшла, гукае до Надежди:

– Була я вчора в мiстi, заночувала у куми, оце тiльки вранцi й повернулась, хочу тобi новину сказати.

– Як щось гарне, то кажiть!

– Слухай: мiж твоiм чоловiком i Свiтланкою пробiгла чорна кiшка.

– Мабуть, таки точно покаявся, – кажуть жiнки. – Одумався нарештi!

– Не в тiм справа! Слухайте: Свiтланка (я ж i порадила) поставила жениху ультиматум: або вони до кiнця мiсяця розпишуться i почнуть жити разом у квартирi ii мами, або вона шукатиме собi когось iншого. Вiн, звичайно ж, почав вiдмовлятися, мовляв, каже, треба ще трохи часу.

– Ах он воно що! – аж задихнулася Надежда. – То це мiй Вiталiк розмiрковуе? А я вже думала… Ми ж iз ним знову почали разом спати!

– Ти зарання не тривожся, – кажуть жiнки. – Якщо спить iз тобою – це гарний знак. Мабуть, не пiде бiльше до Свiтлани. Ти, Надеждо, сама подумай: щоб iз нею одружитися, спочатку треба iз тобою розлучитися.