На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Батяр з Клепарова» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Батяр з Клепарова

Автор
Дата выхода
25 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Батяр з Клепарова" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Батяр з Клепарова" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрій Аркан) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Андрій Аркан (справжнє прізвище Тимчишин; нар. 1964 р.) – український режисер, сценарист, актор, дипломант (2011) та лауреат (2013) міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». З 2008 року і до сьогодні – засновник і керівник громадської організації «Кіновізія». Мешкає у Львові.
Львівського батяра Северина Бабія і Марту Брук, дочку відомого в місті психотерапевта, наприкінці 30-х років поєднало захоплення джазом та модними естрадними ритмами. Саме після одного з концертів розпочинається чарівна історія їхнього кохання з карколомними пригодами у вирі апокаліптичної доби.
Львів передвоєнний та перших років Другої світової війни… Кому належало це дивовижне місто? Польщі? Радянським, а згодом і німецьким окупантам?… Насамперед Львів завжди належав батярам. Попри будь-які злигодні й жахіття часу, вони ніколи не втрачали людської подоби та гідності. Бо правдивий батяр дуже добре знає, що таке справжня, всеперемагаюча любов, яка сильніша від самої смерті…
📚 Читайте "Батяр з Клепарова" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Батяр з Клепарова", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Северин мчав нiчними вулицями i тiшився, вiдчував невимовний захват та пiднесення – i честь батярську збережено, бо нiчим не зганьбився перед тими личакiвськими, i здоров’я свого не втратив у тiй страшнiй сутичцi, яка могла стати останньою в його життi, i бузя вцiлiла. Вийти з таких стрiчей без жодноi подряпини на твари – то велика справа! Северин майже летiв над рiдними, такими любими серцю львiвськими вулицями.
Ось паркан. Сходи.
Дверi в дворик. Дворик. От матолки! Хто ж на нiч бiлизну залишае сушитися!
Висока цегляна стiна.
Знайомi виступи i вибитi цеглини, аби вибратися нагору.
Так, вже на горi. Тепер зiскочити вниз.
Ще один дворик. Вихiд на галерею внутрiшнього балкона i через довгий коридор на iншу вулицю.
Тепер бiгти до кiнця вулицi i звернути праворуч. А сюрчання свисткiв i розлючений гавкiт псiв хоча й долинае з кiлькох бокiв, та звучання те все слабшае.
Тепер звернути за рiг будинку.
Четвертий дiм з краю. Забiгти в браму глухого внутрiшнього двору, з якого немае iншого виходу. Але там, на долiвцi того двору, пiд однiею зi стiн е дуже цiкавий каналiзацiйний люк.
На самому краю хiдника зарухався важкий чавунний люк. Вiн вiдсунувся чимдалi набiк i з нього обережно вигулькнула, лише по самий нiс, Северинова голова.
На всi боки вулиця була порожньою й тихою. Нiчна вiльгiсть лагiдно обiймала зморенi за день будiвлi, вкривала сизою росою чорну брукiвку.
Северин поправив на собi маринарку й капелюха i, злегка насвистуючи мелодiю новоi пiсеньки «Ми нинi стрiнулись знову…», аби не привертати до себе зайвоi уваги, зникае невловимою тiнню у м’якiй теменi батярських кварталiв.





