На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Батяр з Клепарова» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Батяр з Клепарова

Автор
Дата выхода
25 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Батяр з Клепарова" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Батяр з Клепарова" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрій Аркан) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Андрій Аркан (справжнє прізвище Тимчишин; нар. 1964 р.) – український режисер, сценарист, актор, дипломант (2011) та лауреат (2013) міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». З 2008 року і до сьогодні – засновник і керівник громадської організації «Кіновізія». Мешкає у Львові.
Львівського батяра Северина Бабія і Марту Брук, дочку відомого в місті психотерапевта, наприкінці 30-х років поєднало захоплення джазом та модними естрадними ритмами. Саме після одного з концертів розпочинається чарівна історія їхнього кохання з карколомними пригодами у вирі апокаліптичної доби.
Львів передвоєнний та перших років Другої світової війни… Кому належало це дивовижне місто? Польщі? Радянським, а згодом і німецьким окупантам?… Насамперед Львів завжди належав батярам. Попри будь-які злигодні й жахіття часу, вони ніколи не втрачали людської подоби та гідності. Бо правдивий батяр дуже добре знає, що таке справжня, всеперемагаюча любов, яка сильніша від самої смерті…
📚 Читайте "Батяр з Клепарова" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Батяр з Клепарова", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А була ж майже на вiдстанi витягнутоi руки!
Северин у вiдчаi намагався зробити ще кiлька крокiв помiж скупчених столикiв й щiльноi публiки. Та всi його зусилля виявилися марними. Вiн приречено зупинився, опустив голову, а потiм повернувся до столикiв з личакiвськими збуями. Наближався до них з дурнуватою посмiшкою, театрально простягнувши руки вперед, експромтом граючи зварйованого слiпого.
– Йой! Куго я виджу! Ку-у-урва тi маць бу-у-ула! Яке то щисьте вас туткай-во всiх видiти, кулегi! Ану, дай-но спробую, хто ту е? Йой! Та туткай однi рiднi батяри!
Северин хiхiкав, божевiльно дивився кудись вбiк, чи вгору, ляпав долонями личакiвських батярiв по головах, крутив iм вуха, щипав i тарбав iх за щоки, носи, пiдборiддя, плямкав пальцем по iхнiх губах.
Личакiвськi збуi спершу невимовно тiшилися з такого Северинового моцного кавалу. Реготали, жартiвливо й грайливо вiдбивалися вiд його рук, навiть пiдiгрували. Але щодалi, тим бiльше тi його жарти трималися на межi. Пробираючись так по головах батярiв мiж iхнiми столиками, Северин затримав своi руки на плечах самого Ореста Щипа – Орка Щипавки, як його помiж собою називали всi личакiвськi.
– А ту хто е? Ану-ану, дай-но впiзнаю, хто то такий!
Несподiвано рвучко Северин пiдняв за плечi Орка з-за столика.
Всi личакiвськi батяри за сусiднiми столиками принишкли, мовчки спостерiгали, чим то все скiнчиться, i напружено-дурнувато посмiхалися. Але й за багатьма iншими столиками в залi уважно стежили, що там той Северин витворяе. А вiн, незважаючи нi на що, захоплено грав далi зварйованого слiпого, дивився кудись вбiк, а руками обмацував плечi та голову Орка.
– Йой! А хто ту е? Хто ту такий? Йой! Щось нiяк не впiзнаю! Йой, а шо то таке? Хто ту такий? Гi-i-i! Йой! Ледве впiзнав-ем! Га-га-га! Та то е той шпиндель личакiвський!
І Северин грубо провiв вiдкритою долонею з розчепiреними пальцями по обличчю Орка, вiд чола до самого пiдборiддя.
А то вже була страшна образа, настiльки страшна, що за львiвським батярським кодексом в життю нiколи i нiкому не прощалася, хто б не посмiв таке вчинити. Личакiвськi пiдiрвалися зi своi мiсць.





