На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Батяр з Клепарова» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Батяр з Клепарова

Автор
Дата выхода
25 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Батяр з Клепарова" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Батяр з Клепарова" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрій Аркан) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Андрій Аркан (справжнє прізвище Тимчишин; нар. 1964 р.) – український режисер, сценарист, актор, дипломант (2011) та лауреат (2013) міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». З 2008 року і до сьогодні – засновник і керівник громадської організації «Кіновізія». Мешкає у Львові.
Львівського батяра Северина Бабія і Марту Брук, дочку відомого в місті психотерапевта, наприкінці 30-х років поєднало захоплення джазом та модними естрадними ритмами. Саме після одного з концертів розпочинається чарівна історія їхнього кохання з карколомними пригодами у вирі апокаліптичної доби.
Львів передвоєнний та перших років Другої світової війни… Кому належало це дивовижне місто? Польщі? Радянським, а згодом і німецьким окупантам?… Насамперед Львів завжди належав батярам. Попри будь-які злигодні й жахіття часу, вони ніколи не втрачали людської подоби та гідності. Бо правдивий батяр дуже добре знає, що таке справжня, всеперемагаюча любов, яка сильніша від самої смерті…
📚 Читайте "Батяр з Клепарова" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Батяр з Клепарова", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Їi виступ того вечора пройшов на диво рiвно й чисто, i навiть мав успiх у публiки. Виходило так, що той Северинiв провал, за iронiею долi, посприяв кар’ерi вiдомоi спiвачки i вона мала ще декiлька доволi непоганих концертiв у «Брiстолi» та в iнших розважальних закладах Львова. Таким чином, ii «успiшнi» виступи вiдтягували час. Це було надзвичайно на руку пану Зарембському, який наполегливо вирiшував проблему пошуку нових виконавцiв. І пан Зарембський уже встиг вiдмiтити цей момент.
У коридорi за сценою на Северина чекав стурбований, переляканий кельнер.
– Пан Зарембський бажае негайно бачити вас у своему кабiнетi!
Северин, знесилений i спустошений, поплентався до кабiнету пана Зарембського. Директор мовчки вiдрахував йому виплату за «виступ». Дивно, але вiн розрахувався з Северином сповна, виплативши усю суму, про яку вони домовлялися, i промовив:
– Вбрання i взуття негайно повернути в салон пана Казiмежа! І щоби я вас тут бiльше не бачив! До побачення! У мене сьогоднi ще дуже багато роботи!
Северин без жодного слова згрiб зi стола власника «Брiстоля» всi грошi i мовчки, навiть не попрощавшись з паном Зарембським, повiльно вийшов з його кабiнету.
Вiн понуро крокував коридорами «Брiстоля» до виходу. За стiнами, у залi ресторану лунала музика, чутно було, як грае чудовий оркестр, а вiдома спiвачка натхненно виводила своi куплети. Та всi цi звуки доносилися до нього вже з минулого життя.
– Прошу пана! – почулося за його спиною.
Северин спинився.
До нього пiдiйшов добре вбраний, доглянутий муровий хлоп з округлою, лисуватою головою на крутих плечах, з лагiдним, зичливим поглядом банькатих блакитних очей.
– Северин Бабiй? – звернувся до нього украiнською мовою, що вiдразу ж насторожило Северина. – А я називаюся Зеновiй Смага, Зеник – по-простому, по-нашому.
Щось, десь, колись Северин уже чув про того Зеника Смагу, але особисто не був з ним знайомий.
– Дуже хотiв би з вами познайомитися! – продовжував Зеник.
Хоча Северин у ту хвилину не мав нi настрою, нi жодних бажань, та все ж не вiдхилив знайомство з тим Зеником i байдуже буркнув:
– Та добре.
Десь, приблизно через пiвроку, буденний, непримiтний i в «Лябiринтi» нiким, крiм самого Северина, не помiчений, але доволi несподiваний випадок раптово пiднiс його як у власних очах, так i на недосяжну висоту серед львiвських спiвакiв.





