На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Батяр з Клепарова» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Батяр з Клепарова

Автор
Дата выхода
25 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Батяр з Клепарова" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Батяр з Клепарова" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрій Аркан) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Андрій Аркан (справжнє прізвище Тимчишин; нар. 1964 р.) – український режисер, сценарист, актор, дипломант (2011) та лауреат (2013) міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». З 2008 року і до сьогодні – засновник і керівник громадської організації «Кіновізія». Мешкає у Львові.
Львівського батяра Северина Бабія і Марту Брук, дочку відомого в місті психотерапевта, наприкінці 30-х років поєднало захоплення джазом та модними естрадними ритмами. Саме після одного з концертів розпочинається чарівна історія їхнього кохання з карколомними пригодами у вирі апокаліптичної доби.
Львів передвоєнний та перших років Другої світової війни… Кому належало це дивовижне місто? Польщі? Радянським, а згодом і німецьким окупантам?… Насамперед Львів завжди належав батярам. Попри будь-які злигодні й жахіття часу, вони ніколи не втрачали людської подоби та гідності. Бо правдивий батяр дуже добре знає, що таке справжня, всеперемагаюча любов, яка сильніша від самої смерті…
📚 Читайте "Батяр з Клепарова" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Батяр з Клепарова", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Лише стояк мiкрофона, за який руками вчепився Северин, втримав його на ногах. Стояк похилився до самоi рампи, мiкрофон рвучко та оглушливо загудiв, немилосердно для нiжних вух завсiдникiв «Брiстоля». Зал дружно вибухнув реготом та незадоволеними вигуками.
Пан Зарембський затулив долонею обличчя.
Северин якось втримався на ногах, поправив мiкрофон, збентежено, з дурнуватою посмiшкою тупцював на мiсцi i, не припиняючи кивати головою на всi боки, обсмикував на собi костюм.
Публiка не припиняла реготати, аплодувати i викрикувати з мiсць щось дотепне та в’iдливе на адресу невдахи-виконавця.
– Отож, шановна публiко! Маемо на нашiй сценi Северина Бабiя! Очевидно, перший виступ… хвилювання. І наша така шляхетна заля! То все так впливае… Тож пiдтримаемо оплесками нашого нового виконавця! Прошу!
Зал радiсно зааплодував.
Очевидно, що вiд надмiрного хвилювання, голос у нього зiрвався i вiн «пустив пiвня».
Знову зала вибухнула реготом, цього разу вже з бурхливими оплесками та ще дошкульнiшими зауваженнями з мiсць, якi ще бiльше розпалювали залу. Пан Зарембський опустив додолу очi, скрушно похитав головою i пiшов зi свого спостережного мiсця до бiчного виходу на сцену.
А Северин уже дещо опанував себе i заспокоiвся. Вiн впевнено пiднiс догори руку, намагаючись заспокоiти залу, вiдкашлявся, прочистив горло i розвернувся до оркестру. Жестом подав знак – ще раз! Грайте ще раз! Починайте знову!
І музиканти – що мали робити? Заграли! Цього разу, дочекавшись свого вступу, Северин заспiвав. Чiтко, правильно i чисто.
І зала завмерла.
Пiд час виконання Северином пiснi пан Здiслав з iншого кiнця сцени побачив на протилежному боцi у вузьких дверях фiгуру пана Зарембського, який подавав йому якiсь знаки.
Северин доспiвав свою пiсню.
Ще якусь хвилину зала, немов щось одне цiле, мовчала, не знала, як реагувати.





