На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Батяр з Клепарова» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Батяр з Клепарова

Автор
Дата выхода
25 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Батяр з Клепарова" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Батяр з Клепарова" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрій Аркан) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Андрій Аркан (справжнє прізвище Тимчишин; нар. 1964 р.) – український режисер, сценарист, актор, дипломант (2011) та лауреат (2013) міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». З 2008 року і до сьогодні – засновник і керівник громадської організації «Кіновізія». Мешкає у Львові.
Львівського батяра Северина Бабія і Марту Брук, дочку відомого в місті психотерапевта, наприкінці 30-х років поєднало захоплення джазом та модними естрадними ритмами. Саме після одного з концертів розпочинається чарівна історія їхнього кохання з карколомними пригодами у вирі апокаліптичної доби.
Львів передвоєнний та перших років Другої світової війни… Кому належало це дивовижне місто? Польщі? Радянським, а згодом і німецьким окупантам?… Насамперед Львів завжди належав батярам. Попри будь-які злигодні й жахіття часу, вони ніколи не втрачали людської подоби та гідності. Бо правдивий батяр дуже добре знає, що таке справжня, всеперемагаюча любов, яка сильніша від самої смерті…
📚 Читайте "Батяр з Клепарова" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Батяр з Клепарова", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Про надзвичайну майстернiсть музикантiв Зеникового оркестру слава Львовом ширилася дедалi бiльше. Тривав стiйкий запит на концерти та виступи, вiдповiдно – кишенi тих музикантiв, яким ще вчора крiм жебрацького вуличного музикування, нiчого бiльше не свiтило, наповнювалися дзвiнкими золотiвками. А все то – добрий генiй всiма шанованого пана Зеника! Дай йому Боже довгих i щасливих лiт життя! Достатку i мiцного здоров’я! Щастя й радостi! З роси i з води!!!
І музиканти сповна вiддавалися шаленству музики, чесно вiдпрацьовуючи всi ритми бойових танцiв зулусiв, акорди i такти незнаних нетрiв дикоi Амазонки вкупi з африканськими джунглями та спекотними саванами кратеру Нгоро-Нгоро.
Жвавий танець нарештi скiнчився, вимотавши майже всю енергiю з ошелешених вiдвiдувачiв. Знеможена публiка, кволо аплодуючи, пленталася до своiх мiсць. Всi потребували короткого перепочинку, доброi випивки та закуски.
Ось i сам пан Зеник у дорогому, елегантному свiтлому костюмi з яскравою краваткою-метеликом, задоволено пiднiмався на сцену.
– О!.. Працюе, до холери! – Радiсно розпочав свою промову Зеник. – Рухаемося в ногу з часом! Маемо теперка i в нашому улюбленому льокалi перший у Львовi мiкрофон! Хе-хе-хе!.. – І Зеник гучно у нього заплескав.
Моцний ляскiт оплескiв, вкупi зi щирим реготом пронiсся по залi, змушуючи публiку пiдтримати той черговий Зеникiв бзик. Ото вже той Зеник бзденькнув! Перший у Львовi мiкрофон! Ха-ха-ха!.. Та який то перший!.. Але хай вже старий тiшиться! Той Зеник вiчно любить фраерство скорчити, як у воду пукнути.
– Зенку, не кремпуйся! Гони вiци, Зенку! Вiци давай!..
– Вали кавали, Зенку! Кавали вiдпускай!..
Зеник з розумiнням прикрив повiки своiх банькатих очей, закопилив губу i, ствердно кивнувши головою, заспокiйливо замахав пiднятою рукою.
– Цiхо-цiхо!.. Буде, буде!.. Всього нинi буде досить – i вiцiв, i кавалiв!..





