Батяр з Клепарова

Ледве встиг притримати його розчепiреною долонею. Намагався прискiпливо, в усiх деталях розгледiти те жiноче диво, яке ото пропливало повз нього. Аж тут край сукнi легенько зачепив Северинове обличчя i з електричним трiском прошарудiв по неголеному пiдборiддi. Цiеi митi все його тiло блискавкою прошило вiдчуття, нiби йому вiдвiсили грайливого, але й вiдчутного ляпаса, який до того ж густо обволiк його носа хмаркою п’янкого, спокусливого аромату, вiд якого запаморочилося в головi. Северин покрутив головою, мов бик, намагаючись розiгнати тi памороки i найпильнiше розгледiти ту, якiй належало звабливе, рiдкiсноi краси тiло, що невпинно вiддалялася вiд нього, приголомшеного i вкрай збентеженого.

Доволi високого зросту, тугий вузол густого каштанового волосся зiбраний в сiточку, голову на довгiй шиi прикрашав невеличкий капелюшок з вуаллю, за якою не видно було бiльшоi половини обличчя. Ах, як шкода!.. Мiцна, красива спина, осина талiя i… сiдницi!..

О, цi жiночi сiдницi!..

Северин у ту мить не змiг би пригадати, як би не старався, чи бачив вiн коли-небудь ще таку красу у своему життi! Тi двi спокусливi половинки надзвичайно звабливо переминалися пiд тонкою тканиною та чарiвно рухалися в такт легких i впевнених крокiв.

То були справжнi, вишуканi, вилитi з живого божественного матерiалу, iдеально-правильноi грушовидноi форми, з цiкавими западинами та лiнiями, пружнi i мiцнi дiвочi сiдницi. Довершене i неперевершене творiння Природи! Апофеоз жiночоi краси!

Чарiвне видiння загубилося серед нечисленних перехожих, якi аби не випацькатися, оминали ремонтний безлад i незадоволено намагалися чимдуж проскочити повз тих холерних майстрiв, те батярське порiддя.

Северин намагався, простягнувши в надii руку, схопити i зупинити зникаюче диво, але його рука, не втримавши той невловимий образ, безсило опустилася в брудний пiсок. З неймовiрно сумним виразом Северин розвернувся до своiх кумплiв, якi, вже не криючись, дерли лаха, катулялися по пiску, i, пiдiгруючи iм, театрально вхопившись обома долонями за серце та закотивши очi догори, гепнувся спиною на пiсок.

Ще якусь хвилину батяри, полишивши роботу, корчилися зо смiху, Потiм, коли iх попустило, повсiдалися на купи брукiвки i дружно скручували собi цигарки. Северин пiднявся на весь свiй могутнiй зрiст, обтрiпувався вiд пiску.

– Не, хлопаки! Що не кажiт, але то було направду щось несамовите, щось таке, що навiть мене… Мене!.. ошелешило.