Моральні листи до Луцилія. Том I

Інша справа – сказати, коли i як треба щось робити: тут не можна переконати на вiдстанi i треба вирiшувати залежно вiд обставин.

(3) Тiльки на мiстi, та ще й уважно пильнуючи, можна не пропустити миттевий випадок. Так видивляйся його сам, а коли побачиш, хапай i з усiм запалом, з усiх сил старайся позбутися своiх обов’язкiв. Вислухай же мiй тобi присуд: вибирай, чи вiдiйти тобi вiд такого життя, чи взагалi пiти з життя. Але при цьому, я вважаю, йти треба не поспiшаючи, i те, що ти на горе собi заплутав, – розплутати, а не розiрвати, i тiльки, коли вже нiчого не можна буде розплутати, тодi все обiрвати.

Навiть найбiльший боягуз вирiшив би один раз упасти, нiж увесь час висiти.

(4) А поки що – найголовнiше! – не бери на себе ще бiльше. Вдовольнися тими справами, до яких ти вже опустився, чи, як ти сам хочеш думати, в полонi яких опинився. Не треба пiднiмати все новi тягарi, бо не буде тодi у тебе цiеi вiдмовки i стане зрозумiлим, що зовсiм ти не в полонi.

Неправда все, що говориться зазвичай: «Інакше я не мiг! Що з того, що я не хотiв? В цьому була необхiднiсть». Гнатися зо всiх сил за щастям немае нiякоi необхiдностi. Нехай ти не чиниш спротиву фортунi, але навiть зупинитися i не мчати з попутним вiтром – вже велике дiло.

(5) Ти не образишся, якщо я не тiльки сам прийду до тебе з порадою, а й приведу тих, хто мудрiший вiд мене i до кого я звертаюсь, приймаючи будь-яке рiшення? Майже такий, що стосуеться нашоi справи, лист Епiкура, звернений до Ідоменея, якого вiн просить наскiльки це можливо поспiшити з втечею, поки не втрутилась вища сила i не вiдiбрала можливiсть це зробити.

(6) Утiм, вiн же додае, що, коли не вибрав потрiбного для спроби часу, не варто i пробувати, але коли довгоочiкуваний час прийде, треба вiдразу ж братися за справу. Тому, хто задумав втечу, вiн забороняе дрiмати i надiеться, що з найважчого становища е рятiвний вихiд, якщо не поспiшити передчасно i не зволiкати, коли час прийде.

(7) Мабуть, ти запитаеш, яка з цього приводу думка стоiкiв. Нi в кого немае приводу хулить iх перед тобою за безрозсудство: вони швидше обережнi, нiж хоробрi. Ти, можливо, очiкуеш почути: «Ганьба вiдступати перед тяжким тягарем. Борись, щоб виконати обов’язок, якщо вже взяв його на себе. Не можна назвати вiдважним i рiшучим того, хто втiкае вiд роботи, чия мужнiсть не зростае вiд труднощiв справи».