Моральні листи до Луцилія. Том I

Ось чому навколо того, чиi справи процвiтають – натовп друзiв, а навколо того, хто потерпiв крах, пустеля. Друзi втiкають звiдти, де випробовуеться дружба. Ось чому бачимо ми так багато безсоромних прикладiв, коли однi зi страху покидають друзiв, iншi зi страху зраджують iм. Який початок, такий кiнець, iнакше i бути не може. Хто подружився заради вигоди, тому буде дорогою нагорода за зраду в дружбi, якщо i в нiй було дорогим йому що-небудь, окрiм неi самоi

(10) Для чого менi друг? Щоб було за кого померти, за ким пiти у вигнання, за чие життя боротися i вiддати життя.

(11) Немае сумнiву, у пристрасних стосунках закоханих е щось спiльне з дружбою, це можна б навiть назвати безрозсудною дружбою. Бо хiба любить хто-небудь заради прибутку? Заради честолюбства i слави? Кохання саме по собi, нехтуючи усiм iншим, запалюе душi жаданням краси, з надiею на взаемну нiжнiсть.

(12) Ти заперечиш менi: «Не про те зараз мова, чи треба шукати дружбу заради неi самоi чи заради iншоi мети». Навпаки, якраз це i треба довести. Бо якщо треба шукати ii заради неi самоi, значить i той, хто нiкого, окрiм себе, не потребуе, може шукати ii. – «Як же вiн буде ii шукати?» – Як шукають найпрекраснiше, не спокушаючись на прибуток, не боячись мiнливостi фортуни. Хто заводить друзiв про всяк випадок, той позбавляе дружбу ii величi.

(13) Мудрому нiхто, окрiм нього самого, не потрiбен. Багато хто, Луцилiю, тлумачить цю думку перекручено: проганяють мудреця звiдусiль i примушують його усамiтнитися в своiй мушлi. Мiж тим слiд розiбратися, чи багато обiцяе цей вислiв i що обiцяе. Мудрому достатньо самого себе для того, щоб жити блаженно, а не для того, щоб жити. Для життя йому потрiбно багато, а для блаженства тiльки високий i здоровий дух, що зневажае фортуну.

(14) Я хочу послатися на Хрiсiппа, який вiн приймае розподiл. Вiн говорить, що мудрець нi в чому не потерпае, хоч потрiбно йому багато що, нерозумному ж нiчого не треба, тому що вiн нiчим не вмiе користуватися, зате потребу вiн мае у всьому. Мудрецевi потрiбнi i руки, i очi, i ще багато що, без чого не обiйтись у повсякденному життi, а потреби вiн не мае нi в чому. Бо потреба – це необхiднiсть, а для мудрого необхiдностi немае.