Моральні листи до Луцилія. Том II

(5) Поки що успiхи моi невеликi: я не насмiлююсь на очах у всiх задовольнятися малим, i досi мене турбують думки проiжджих. А треба пiдняти голос проти думок всього роду людського: «Ви безумнi, ви помиляетесь! Ви захоплюетесь зайвим i нiкого не цiнуете за його справжнi надбання! Зайде справа про майно тих, кому ви збираетесь дати в борг чи надати послугу (бо ви i послуги записуете в боргову книгу), – тут ви, стараннi рахiвники, берете на облiк кожну статтю».

(6) «Володiння у нього обширнi, та багато боргiв; дiм у нього прекрасний, та обставлений за чужий рахунок; нiхто так швидко не виведе напоказ челядь пишнiшу, але позик вiн не повертае, а якщо розрахуеться з кредиторами, у самого не залишиться».

(7) Ти вважаеш його багатiем, тому що i в дорозi у нього з собою золотий посуд, тому що вiн оре у всiх провiнцiях, тому що книга з термiнами позик у нього товста, а землi пiд самим мiстом так багато, що, якби мав вiн стiльки навiть у пустельнiй Апулii, йому б всеодно заздрили.

(8) Чи важливо, що мули у нього вгодованi i всi однiеi мастi? Що вiзок увесь в рiзьбленнi? Що «крилоногi скакуни

В пiстрявих всi чепраках i в пурпурних попонах вiзерункових;

Дзвiнко бринять у коней золотi пiдвiски пiд грудьми,

В золотi збруя у всiх i в зубах вудила золотi?»

Вiд цього не стане кращим нi господар, нi мул.

(9) Марк Катон Цензор (його життя значило для держави не менше, анiж життя Сцiпiона: один вiв вiйну з нашими ворогами, другий – з нашими звичаями) iздив на меринi, та ще в’ючив його навхрест мiшками, щоб возити з собою пожитки. Як би я хотiв, щоб вiн зустрiв по дорозi кого-небудь з наших красунчикiв, що женуть перед собою скороходiв, нумiдiйцiв i стовп пилюки! Без сумнiву, вiн видаеться витонченiшим Катона, i супроводу у нього бiльше; та серед всiеi цiеi розкошi наш пестун не може вирiшити, чи взятися йому до меча чи до рогатини.

(10) Яким же славним був час, коли полководець-трiумфатор, колишнiй цензор, бiльше того – Катон задовольнявся однiею конячиною, та й ту дiлив з в’юками, що звисали по обидва боки. – І хiба ти б не вiддав перевагу перед усiма вгодованими рисаками i скакунами однiй тiй конячцi, якiй стер спину сам Катон?»

(11) Та я бачу, предмет цей безкiнечний, якщо тiльки я сам не покладу йому край.