Моральні листи до Луцилія. Том II

А тепер називають дiрою для прусакiв ту лазню, яка влаштована не так, щоб сонце цiлий день свiтило в широчезнi вiкна, не так, щоб в нiй можна було митися i засмагати вiдразу, щоб з ванноi вiдкривався вид на поля i море. І ось тi лазнi, на посвяту яких збiгався захоплений натовп, переходять в число застарiлих, тiльки лиш розкiш, бажаючи сама себе переплюнути, придумае що-небудь нове.

(9) А ранiше лазень було мало, i нiчим iх не прикрашали: та й навiщо було прикрашати грошовий заклад, придуманий для користi, а не для задоволення? В них не пiдливали увесь час воду, не бiгли свiжi струменi, наче з гарячого джерела; i не так було важливо, чи прозора вода, в якiй змивали бруд.

(10) Але, правi боги, як приемно увiйти в цi темнi лазнi, пiд простим дахом, знаючи, що там наводив власноручно порядок будучи едiлом Катон, чи Фабiй Максiм чи один з Корнелiiв! Тому що навiть найблагороднiшi мужi за обов’язком едiлiв заходили в мiсця, куди допускався народ, i вимагали охайностi i корисноi для здоров’я теплоти – не тiеi, що придумали тепер, наче як на пожежi, так що впору живцем мити там викритого в злочинi раба.

(11) А дехто нинi назвав би Сцiпiона селюком за те, що його парильня не пiдсвiчувалась сонцем крiзь дзеркальнi вiкна, що вiн не пiкся на яскравому свiтлi i не чекав, поки звариться в лазнi. От нещасний чоловiк! Та вiн жити не вмiе! Миеться не процiдженою водою, частiше всього каламутною i, в сильнi дощi, ледь не болотяною! І було для нього зовсiм не важливо, чим митися: бо вiн приходив змити пiт, а не притирання.

(12) Що, по-твоему, сказали б нинi? – «Я не заздрю Сцiпiоновi: вiн i справдi жив у засланнi, якщо так мився». – А коли б ти знав, що вiн i мився не кожного дня! Бо тi, хто зберiг перекази про стародавнi звичаi Мiста, говорять, що руки й ноги, якi забруднюються в роботi, мили щоденно, а все тiло – раз на вiсiм днiв. – Тут хто-небудь скаже: «Ясне дiло, якими вони були брудними! Чим вiд них пахло, по-твоему?» – Солдатською службою, працею, мужем! Коли придумали чистi лазнi, люди стали бруднiшими.

(13) Коли Горацiй Флакк мае намiр описати людину мерзенну i всiм вiдому своею знiженiстю, що вiн говорить?

Пахтить духами Букiлл…

А покажи Букiлла тепер: та вiн здасться смердючим, як козел, i стане на мiсце того Горгонiя, якого Горацiй протиставляе Букiллу! Тепер мало душитися – треба робити це по два-три рази на день, щоб аромат не розвiявся.